Ну от скажіть що люди знайшли в тому Андруховичі? Га? Не розумію я... Якось руки в мене до нього не доходили, а тут думаю, дай почитаю те, від чого всі оточуючі давно і довго пясяють кип'ятком. Читав "12 обручів" і скажу вам чесно - це унила хуїта. Ся книга, це концентрат непов' язаних між собою шматочків, книга нудна від початку і до кінця, книга прогнощована на 50 сторінок вперед. Як? Як таке можна читати?! Або ще гірше як таке можна писати!?
І ця людина один із найвідоміших письменників сучасності!? Та той самий Дністровий в мільйон мільярдів разів кручє( )!
Не знаю, може Андрухович то просто не моє? Поясніть за що ви його любите? Бо ця людина викликала в мене тільки антипатію.
особисто мені в Андруховичевій прозі подобається лексика, яку він вживає і те, як він вміло поєднує слова - ну красиво в нього це виходить. насолоджуюсь не так сюжетом, а тим, як він прописаний. от. тобто з усіх книг Андруховича, які я читала, навряд чи згадаю сюжетні лінії, а от слова - слова заворожують.
ВідповістиВидалитиНу, не знаю, так можливо там і є гарні звороти...але ж такі звороти це не книга, має бути щось більше...
ВідповістиВидалитиТа непогано він пише (ІМХО).
ВідповістиВидалитиrainy_lily правду каже, сам сюжет не дуже, а ось те як він написаний варте уваги.
Тобто якщо я гарно і красиво що Дагер редиска, то ти також будеш захоплюватися таким текстом? ;)
ВідповістиВидалитиЯкщо це буде так елегантно і неповторно, то можеш писати ;)
ВідповістиВидалитине знаю... я його теж не люблю... Хоча та, мова в нього красива, але мені з прочитаного сподобався тільки диявол, той, которий в сирі ховається
ВідповістиВидалитиГггггг добре, я запам'ятаю!))
ВідповістиВидалитиДля мене також важливіші цікаві і оригінальні образи в книзі, ніж вживання слів))
ВідповістиВидалитиАндрухович есеїст в першу чергу, тож з есеїв і варто починати. Ними, імхо, можна і обмежитися)
ВідповістиВидалитиІМХО:
ВідповістиВидалитиДністровий куди маслітівськіший, Андрухович же в 12 обручах чи не вперше послідовно веде постмодерну гру: подвійне дно (масове і елітне прочитання тексту), ігри з біографією Антонича, ризомність самої структури тексту, звична інтертекстуальність... Я більше хаваю Перверзію, але 12 обручів зріліші, це вже не бажання написати щось направду постмодерне, це вже вміння писати постмодерно.
Дністровий же, швидше, психоаналітичне писання - коли потрібно виговоритись, висловити накипіле. Структура в Дністрового куди прозоріша, ніж у тих же 12 обручах, хоча, знову ж, як будь-який постмодерний твір 12 обручів мають закладену прогнозованість, адже прогнозованість, відповідність сюжетним канонам - це вже теж елемент гри. Андрухович грається, пишучи про важливе, підміняє важливі речі ігровими образами, симулякрами, Дністровий же серйозний, як глиба, коли пише про побутові задрочки.
Врешті, не бачу жодних причин, для порівняння Дністрового і Андруховича - різні напрями, різні жанри, і беззмістовно об'єднувати двох письменників у одну категорію тільки тому, що вони українські. Те ж саме, що порівнювати "Ім'я рози" і "Алхіміка"... Коельйо, на думку абсолютної більшості, пише краще і цікавіше, аніж Еко, але ж яка ціна такій думці?
Всьо.ІМХО закінчилось))
Каюсь, есеї не читав...
ВідповістиВидалитиТак і знав oо твій комент буде найбільшим. Ладно каюсь порівняння з Дністровим не сильно доречне, але я його робив виключно зі своїх суб'єктивістських поглядів, тіпа як від брюнеток я кайфую більше ніж від блондинок. І звісно не варто вірити стереотипам, та все ж, Андрухович - блондинка, блондинка яку я більше не хочу трахати (ну себто читати...)
ВідповістиВидалити