пʼятниця, 16 квітня 2010 р.

Вчора блукав Києвом. Проходив повз оперний театр і побачив за вікном балерин, що тренувалися. Це було гарно, дивно і неоднозначно. Чогось балерини здалися мені такими недоречними з їхніми танцями. Театр і балет це не щиро, ну тобто вони то показують все добре, по справжньому, просто дивляться їх не щиро.
Потім ще довго блукав Верхнім містом, доки не натрапив на ту чудову булочну на Ярославовім валу. Чудові пиріжки врятували мені життя і настрій. За весь день ні з ким не привітався, хоча... як завжди в Києві.
Але дізнався рецепт самотньої радості. Це балерини і пиріжки.

5 коментарів:

  1. О, тепер знатиму де шукати чудопиріжки, бо минулого разу я про них не забула, а адреси не знала, і як на диво не додумалась подзвонити до кішки спитати)))))

    ВідповістиВидалити
  2. "немає нічого точнішого та довершенішого ніж класичний танець"... хтось так сказав)
    Балет це основа мистецтва володіння над тілом, ніби абетка для мови...
    думаю класичний танець не направлений на те щоб викликати якись емоції, почуття та переживання.
    Як на мене це грунт всієї хореографії, а для передання почуттів є різні стилі танців)

    P.S. А от пиріжки для танцюристів, це дуже погано)))

    ВідповістиВидалити
  3. Ех, а для мене краще пиріжки ніж танцюристи. )))

    ВідповістиВидалити