пʼятниця, 23 липня 2010 р.
понеділок, 19 липня 2010 р.
З півночі на південь. Вінницька область.
На вихідних я мав чудовий trip по Вінницькій області.
Все почалося з ранкових витоків річки Рось.
Неймовірно гарне й тихе місце, з смачною водою в джерелі, з рекреаційною зоною, стільчиками столиками з дерева, з маленькою сценою... Як на мене гарний приклад місця для міні-фестів, творчих вечорів і т.д.
Потім були Великі Вали під Немировом, монументальна споруда, заввишки 9 метрів, а в товщину 32 метри. І як тільки давнім людям вдалося таке побудувати!?
На Валах ми довго не затримувалися і попрямували до села Сокілець розташованого на р.Південний Буг. Там бачили старий, зруйнований пожежею млин Потоцьких - найбільших польських магнатів.
Хтось пожартував: "Якщо в цих Потоцьких такий був хлів, то який же в них був будинок?" Скоро нам довелося побачити відповідь на це запитання.
Поруч з млином Потоцьких є село Печера, де на руїнах старої фортеці збудована дерев'яна церква. Шкода тільки, що старовинну башту варвари-християни огидно поштукатурили і пофарбували перетворивши на дзвіницю.
Далі ми поїхали в місто Тульчин (де доречі роблять смачне масло). В Тульчині дуже багато цікавих пам'яток, певний час тут жив у ссилці Суворов, йому в місті поставили пам'ятник. В краєзнавчому музеї Тульчина страшне униніє. Купа експонатів пов'язаних з "доблєснай русскай армієй і гєнєнралам Суворавим", тітонька в музеї яка на вітання українською відповідає "парускі", запилені мундири офіцерів російської армії.... Найцікавіший експонат - друкарська машинка Мерседес. Все інше звичайний хлам як і у всіх музеях які лишилися з радянських часів.
Більш цікавим в Тульчині виглядає палац Потоцьких (тих, чий млин ми бачили). Палац має три корпуси, але тільки центральний відбудований:
Після Тульчина, ми нарешті потрапили до мети нашої мандрівки села Буша. Говорити про нього можна багато. Здавна тут живуть люди, на території заповідника проводяться археологічні розвідки і вже розкопані кілька трипільських поселень. Тут є парк кам'яних скульптур, давній дохристиянський скельний храм, залишки козацької фортеці яку в 1654 році героїчно обороняли козаки від польських військ.
Вдало познайомилися з Директором місцевого заповідника Олександром Олександровичем і його дружиною. Він провів нам неймовірну екскурсію і розповів багато цікавого!
Дуже цікавим виявився розкоп залишків трипільського поселення. Зараз над ним збудували такий цікавий павільйон для того аби вберегти від руйнування.
Починаючи з 85-го року щорічну в Буші проводяться фестивалі каменотесів. Після цього лишається багато надзвичайно гарних скульптур:
Також ми були в давньому скельному храмі, де зберігся унікальний барельєф, відомий у всьому світі.
Поруч з заповідником знаходиться Гайдамацький Яр, названий так з часів Коліївщини. Освітлення там дуже погано, та і потрапили ми в Яр майже під вечір, так що фотки не вельми вдалися.
На наступний ранок ми відвідали старий козацький цвинтар на пагорбі над заповідником і стали збиратися додому.
По дорозі додому вирішили відвідати Вороновицю, казали там є музей Можайського російського конструктора літаків. Музей в жахливому стані, обідраний і облуплений, та ще і зачинений :(
Найбільше дивує табличка на музеї.
Взагалі поїздка виявилася дуже вдалою і цікавою. Не зважаючи на спеку і довгу дорогу, за два дні ми встигли побачити багато чого дуже цікавого.
Козятин - Витоки р. Рось - Скіфські Вали під Немировом- Млин Потоцьких в с.Сокілець - село Печера- Тульчин - Буша - Вороновиця -Козятин
Стільки всього цікавого і різноманітного за два дні, що навіть не все затримується в пам'яті.Все почалося з ранкових витоків річки Рось.
Неймовірно гарне й тихе місце, з смачною водою в джерелі, з рекреаційною зоною, стільчиками столиками з дерева, з маленькою сценою... Як на мене гарний приклад місця для міні-фестів, творчих вечорів і т.д.
Потім були Великі Вали під Немировом, монументальна споруда, заввишки 9 метрів, а в товщину 32 метри. І як тільки давнім людям вдалося таке побудувати!?
На Валах ми довго не затримувалися і попрямували до села Сокілець розташованого на р.Південний Буг. Там бачили старий, зруйнований пожежею млин Потоцьких - найбільших польських магнатів.
Хтось пожартував: "Якщо в цих Потоцьких такий був хлів, то який же в них був будинок?" Скоро нам довелося побачити відповідь на це запитання.
Поруч з млином Потоцьких є село Печера, де на руїнах старої фортеці збудована дерев'яна церква. Шкода тільки, що старовинну башту варвари-християни огидно поштукатурили і пофарбували перетворивши на дзвіницю.
Далі ми поїхали в місто Тульчин (де доречі роблять смачне масло). В Тульчині дуже багато цікавих пам'яток, певний час тут жив у ссилці Суворов, йому в місті поставили пам'ятник. В краєзнавчому музеї Тульчина страшне униніє. Купа експонатів пов'язаних з "доблєснай русскай армієй і гєнєнралам Суворавим", тітонька в музеї яка на вітання українською відповідає "парускі", запилені мундири офіцерів російської армії.... Найцікавіший експонат - друкарська машинка Мерседес. Все інше звичайний хлам як і у всіх музеях які лишилися з радянських часів.
Більш цікавим в Тульчині виглядає палац Потоцьких (тих, чий млин ми бачили). Палац має три корпуси, але тільки центральний відбудований:
Після Тульчина, ми нарешті потрапили до мети нашої мандрівки села Буша. Говорити про нього можна багато. Здавна тут живуть люди, на території заповідника проводяться археологічні розвідки і вже розкопані кілька трипільських поселень. Тут є парк кам'яних скульптур, давній дохристиянський скельний храм, залишки козацької фортеці яку в 1654 році героїчно обороняли козаки від польських військ.
Вдало познайомилися з Директором місцевого заповідника Олександром Олександровичем і його дружиною. Він провів нам неймовірну екскурсію і розповів багато цікавого!
Дуже цікавим виявився розкоп залишків трипільського поселення. Зараз над ним збудували такий цікавий павільйон для того аби вберегти від руйнування.
Починаючи з 85-го року щорічну в Буші проводяться фестивалі каменотесів. Після цього лишається багато надзвичайно гарних скульптур:
Також ми були в давньому скельному храмі, де зберігся унікальний барельєф, відомий у всьому світі.
Поруч з заповідником знаходиться Гайдамацький Яр, названий так з часів Коліївщини. Освітлення там дуже погано, та і потрапили ми в Яр майже під вечір, так що фотки не вельми вдалися.
На наступний ранок ми відвідали старий козацький цвинтар на пагорбі над заповідником і стали збиратися додому.
По дорозі додому вирішили відвідати Вороновицю, казали там є музей Можайського російського конструктора літаків. Музей в жахливому стані, обідраний і облуплений, та ще і зачинений :(
Найбільше дивує табличка на музеї.
Взагалі поїздка виявилася дуже вдалою і цікавою. Не зважаючи на спеку і довгу дорогу, за два дні ми встигли побачити багато чого дуже цікавого.
середа, 14 липня 2010 р.
Громадяне, що любуються в "безсторонніх об'єктивних" описах подій, най ліпше цього посту не читають
Читаю щоденники Дмитра Донцова. Висновки: Україна зразка 2010 року = Україні зразка 1918 року. Ті ж проблеми, те ж становище. Тільки тоді були соціал-демократи - зараз націонал-демократи. Але гнила суть одна і та ж. Саме такі "демократичні" ідеї становили загрозу як тоді, так і зараз.
Кілька цитат:
11 липня 1918р. "Тоді під час авдієнції в палацовім парку зденервований питався в мене гетьман:
- "Ну де ті українці? Ну дайте їх мені! Таких як мені треба, з якими я міг з ними говорити і працювати! Де вони є?"
20 липня 1918р. "З Кримом зле. НІмці резервують для себе вугільну станцію, хоч і не в Севастополі і - автономію для татар і німців на півострові. Татіщєв (з кримського уряду) засипує німців і австрійців петиціями "від всіх верств населення" про вилучення Криму з України. Одночасно Йоффе (більшовицький дипломат) жадає його для Росії. Блокада Криму дає про себе знати і кримчаки починають думати про Україну"
Питання для роздумів:
- Чи можливе об'єднання Білорусі і України? Чи хочуть цього Білоруські друзі? Власне для них це шанс "вийти в світ" і дієво протистояти Росії (як і для нас)
- В 1918-му блокада Криму дала результат. Може варто повторити її і зараз? Культурна, економічна, політична ізоляція, дасть їм зрозуміти що тягнути руку тут можна тільки за однією державою. Як до цього поставляться інші?
- Кубань? В разі розвалу Росії, чи реально включити цю територію до складу України. І чи взагалі нам це потрібно? Скільки там живе населення? Чи є корисні копалини?
Кілька цитат:
11 липня 1918р. "Тоді під час авдієнції в палацовім парку зденервований питався в мене гетьман:
- "Ну де ті українці? Ну дайте їх мені! Таких як мені треба, з якими я міг з ними говорити і працювати! Де вони є?"
20 липня 1918р. "З Кримом зле. НІмці резервують для себе вугільну станцію, хоч і не в Севастополі і - автономію для татар і німців на півострові. Татіщєв (з кримського уряду) засипує німців і австрійців петиціями "від всіх верств населення" про вилучення Криму з України. Одночасно Йоффе (більшовицький дипломат) жадає його для Росії. Блокада Криму дає про себе знати і кримчаки починають думати про Україну"
Питання для роздумів:
- Чи можливе об'єднання Білорусі і України? Чи хочуть цього Білоруські друзі? Власне для них це шанс "вийти в світ" і дієво протистояти Росії (як і для нас)
- В 1918-му блокада Криму дала результат. Може варто повторити її і зараз? Культурна, економічна, політична ізоляція, дасть їм зрозуміти що тягнути руку тут можна тільки за однією державою. Як до цього поставляться інші?
- Кубань? В разі розвалу Росії, чи реально включити цю територію до складу України. І чи взагалі нам це потрібно? Скільки там живе населення? Чи є корисні копалини?
пʼятниця, 9 липня 2010 р.
От мені цікаво...
Як ви ставитеся до людей які вживають кокаїн?
Хтось з ваших знайомих те робить?
Де можна купити?
Хтось з ваших знайомих те робить?
Де можна купити?
четвер, 8 липня 2010 р.
Неголені чоловіки збуджують жінок більше, ніж ті, хто щоранку домагається ідеальної гладкості шкіри обличчя....
Повністю тут: http://life.pravda.com.ua/surprising/4c2dcc1b61086/
А ви що скажете?
Повністю тут: http://life.pravda.com.ua/surprising/4c2dcc1b61086/
А ви що скажете?
понеділок, 5 липня 2010 р.
Хата читальня
Ділюся радістю. Вчора ми з чудовою і прекрасною людиною, красунею, спортсменкою і НЕкомсомолкою ходили в книгарню Є
З приємного можна відзначити таке: "Таке" Іздрика
А ще книгу Андрія Миронюка "Kavkaz.ua"
Також цікаво буде почитати щоденник Дмитра Донцова "Київ 1918"
І книга яка сподобалася своєю назвою : Барбара Редінг "Вплив суч.укр.поезії на сексуальність неземних істот"
А ще ми порадили якомусь дядькові, що вибирав книги для своєї дочки, не купувати Карпу (да-да Карпа, ти дурне стерво і погано пишеш), а купувати краще Таню Малярчук (да-да Таня, ми допомагаємо тобі заробляти). Ще в книгарні не було Дністрового (да-да це просто піздєц!!!! Щоб ото не було Дністрового в книгарні! Сором то який!) А ще в книгарні замість Дністрового був смішний консультант-неформал з яким ми поговорили про жіночий елемент в укрсучліті.
P.S. Світланка, дякую за чудові вихідні ;)
З приємного можна відзначити таке: "Таке" Іздрика
А ще книгу Андрія Миронюка "Kavkaz.ua"
Також цікаво буде почитати щоденник Дмитра Донцова "Київ 1918"
І книга яка сподобалася своєю назвою : Барбара Редінг "Вплив суч.укр.поезії на сексуальність неземних істот"
А ще ми порадили якомусь дядькові, що вибирав книги для своєї дочки, не купувати Карпу (да-да Карпа, ти дурне стерво і погано пишеш), а купувати краще Таню Малярчук (да-да Таня, ми допомагаємо тобі заробляти). Ще в книгарні не було Дністрового (да-да це просто піздєц!!!! Щоб ото не було Дністрового в книгарні! Сором то який!) А ще в книгарні замість Дністрового був смішний консультант-неформал з яким ми поговорили про жіночий елемент в укрсучліті.
P.S. Світланка, дякую за чудові вихідні ;)