вівторок, 19 жовтня 2010 р.

Don't Fear

В одному трохи попсовому фільмі, була фраза "На небі тільки і розмов що про море..." І хоча ця фраза повна фігня, але всі мої знайомі від неї пісяють кип'ятком, а дівчатка починають торкатися себе в непристойних місцях. Отакої...
Я не буду брехати, я не знаю про що там розмовляють на небі (та й чи розмовляють там взагалі)
Але я точно знаю одне, на порозі Ірію тебе зустрічають душі і питають: "Хто ти?" На це питання ти не можеш відповісти сам, тому збираються всі твої друзі, люди яких ти знав, чи ті хто чули про тебе, і усі мають сказати свою думку.
Тому, мої дорогі френди, аби ви не розгубилися на порозі раю, хочу вам розказати про те від чого я вчора дуже сильно оргазмував отримував естетичне задоволення. Просто так... щоб ви знали що we'll be able to fly...don't fear the reaper
....


Come on baby...and she had no fear
And she ran to him...then they started to fly
They looked backward and said goodby...she had become like they are
She had taken his hand...she had become like they are

7 коментарів:

  1. недавно читала Платона, його діалог "Федон". треба було для навчання...ціаві думки деякі, хоча з більшістю я не погоджуюся...ну але ж антична філософія ще міфологічних часів...)
    так от, там були такі слова "А если о ком решат, что они совершили преступления тяжкие, но все же искупимые – например, в гневе подняли руку на отца или на мать, а потом раскаивались всю жизнь, либо стали убийцами при сходных обстоятельствах, – те, хотя и должны быть ввергнуты в Тартар, однако по прошествии года волны выносят человекоубийц в Кокит, а отцеубийц и матереубийц – в Пирифлегетонт. И когда они оказываются близ берегов озера Ахерусиады, они кричат и зовут, одни – тех, кого убили, другие – тех, кому нанесли обиду, и молят, заклинают, чтобы они позволили им выйти к озеру и приняли их. bИ если те склонятся на их мольбы, они выходят, и бедствиям их настает конец, а если нет – их снова уносит в Тартар, а оттуда – в реки, и так они страдают до тех пор, пока не вымолят прощения у своих жертв: в этом состоит их кара, назначенная судьями." мені сподобалося в принципі така теорія...не про ріки, а про сам процес прощення

    ВідповістиВидалити
  2. Мені взагалі імпонує думка, що твої вчинки судитиме не якийсь невідомий і безликий бог, а ті люди, з якими ти разом пройшов життя.
    Відповідно, якщо ті кого ти образив прощають тобі - вважай ти спокутував гріхи.
    На диво погоджусь з Платоном ))

    ВідповістиВидалити
  3. то в принципі чи не єдина думка, з якої варто погодитися) все інше....а в принципі, з висоти постіндустріального суспільства легко судити гіпертрофовану філософію Платона..)

    пс. - перечиталася розумних слів)))

    ВідповістиВидалити
  4. Філософічна парадигма Платона, на жаль, дисонує з ситуативним станом перманентної сублімації, в якому знаходиться анозогнований людський індивідум під назвою "Велімир"
    ;)

    ВідповістиВидалити
  5. до речі, а з якого це фільму? а то скрізь ця цитата, цікаво!

    ВідповістиВидалити
  6. Фільм називається Knockin' On Heaven's Door. (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D1%81_%28%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%29)

    ВідповістиВидалити