Про російський сінематограф

Майн діар френдз. Будь ласка, зараз встаньте з-за своїх моніторів, підійдіть до календаря  і обведіть сьогоднішній день червоним олівцем. Сьогодні я буду хвалити російський сінематограф.
Дивився вчора російський фільм "Ярослав", про молоді роки князя Ярослава Мудрого. І постійно чекав коли помираючи, русичі почнуть кричати "Уміраю за зємлю русскую, (а нє украінскую, шоби кляті хахли нічого там сібє нє думалі)". Думав почнуть гнати на Київ, типу, "хатя сталіца била в Кієвє, но єта било всьо атнасітєльна, настаящая сталіца била в Новгарадє". Особливо здивував мене герб князя Ярослава - тризуб, який росіяни ніяк не змінили, він повністю відповідав історичному аналогу, мене це зразу навернуло на думку що така пропаганда вилізе боком пізніше...
Але фільм йшов і ніц такого не відбувалося. Описувалася боротьба князя з розбійниками, розмови про те яка релігія краща християнство чи язичництво, краплинка любові і сексу (тут росіянам традиційно не вдалося зобразити гарну сцену в ліжку на шкурах), а ще зрада і мужність.
На диво, злодіїв і зрадників зробили з варягів (доречі не можу з цим не погодитися). Я чекав якось каверзи від режисера до останніх секунд фільму, де Ярослав закладає нову фортецю з якої потім постане місто Ярославль. Думав ну от зараз він крикне якусь дурницю в стилі "російсього тараса бульби" чи благородних чєрвоних партізан яким в спину стріляють "п'яні хахли", але ж ні, кіно закінчилось по-цивілізованому.
Тому хочу визнати, інколи, дуже рідно, росіяни можуть зняти відносно якісне історичне кіно.