Уривки з недописаних текстів

Normal
0


21


false
false
false

UK
X-NONE
X-NONE






































































































































































/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:"Times New Roman";
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;
mso-fareast-language:EN-US;}

Є в мене одна, дуже дивна особливість. Пройобувати гарних жінок. Тобто ось сьогодні вони є і чекають коли я їм щось скажу чи кудись запрошу, а потім їм набридає. Набридає дивитися як я бігаю за ефемерними ідеалами, за обіцянками даними самому собі, за тією яка може бути кращою за всіх інших. І вони йдуть, ідуть до бритоголових покидьків у яких в труси засунений пістолет ТТ, у яких золоті зуби і старий БМВ. Вони залишають мене самого, наодинці з моїми думками, порожніми пляшками і списаними сторінками… або навпаки, списаними пляшками і пустими сторінками. Різниці немає ніякої, суть лишається тією ж. Жінки не чекають вічно, доки ти звернеш на них увагу, на хвилину втратив  рівновагу і все – отримай удар по печінці.

Інколи зустрічаєш їх на вулиці, таких гарних і темноволосих, з їх милими личками і неймовірно привабливими носиками, з їх трохи сумними очима і великими грудьми, як на зло, в коротких спідницях і босоніжках, які ніби кажуть:

«Бачиш, ти втратив всій шанс, провтикав, загубив… А міг би…. Чуєш! Міг би, тільки простягнути руку, єдине що тобі лишалося. Але ж ти не схотів. Не схотів…. Не схотів….»

І ти вдивляєшся в ці сумні очі, і думаєш, що є ж хтось хто робить їх сумними. Але комусь же пощастило, хтось щодня прокидається поруч з цими ногами і дякує Богам, за те що він не один в ліжку. А на його місці міг би бути я, міг би псувати нерви цій кралі, міг би розкидати шкарпетки по квартирі, злити її пізніми приходами додому і пляшкою віскі, що стирчить з кишені.

Її звали Оля, і їй було років дванадцять, мені ж всього на два роки більше. Вона була симпатичною вже тоді і за нею упадали всі знайомі мені на той час хлопці. Але їй не вистачило розуму обійти мене стороною. Ми проводили багато часу разом в нашій тодішній компанії, я Оля, її подруга і два моїх друга. Було літо, ми були абсолютно вільні, приходили до Оліної подруги і розмовляли. Одного разу, у встановлений час, ми втрьох з‘явилися на доріжці відсипаній гравієм, що вела до будинку. Наші дами сиділи на веранді і плакали, поруч стояв касетний магнітофон в якому надривалася на безкінечній прокрутці пісня «Альошка» «прекрасного гурту» «Рукі Ввєрх». Дівчата проплакали тоді весь вечір, але магнітофон вимикати не дозволяли.  Коли Олі настав час йти додому (вона жила най далі з усіх нас) мене відправили її провести. Ми йшли і мовчали, доки я не запитав чому вони сьогодні плакали.

-  Це через, мальчіка який мені подобається, - відповіла Оля.
- І хто ж це? – сказав я з усмішкою.
- Ти.

Власне на цьому місці мене і заклинило, я просто не знав що сказати, всю дорогу до її дому ми мовчали. Максимум на що я спромігся, це спитати чи прийде вона завтра. Оля сказала «Ні», розвернулася і пішла до свого будинку. Тоді я зрозумів, що з жінками не можна поводитися «так», якщо вони тобі подобаються. Недавно я її бачив. Красуня звісно ж, дивно, але вона майже не змінилася з того часу. Оля має опецькуватого чоловіка і гарну чорну спідницю, власне це все що я про неї знаю. Та і чи потрібно мені знати більше? Приємно бачити що в неї все добре і хворобливо-збочено питати себе чи було б їй краще зі мною. Ні, хай все буде так як є.

Є в мене одна, дуже дивна особливість. Я вмію бачити в жінках їх потенціал, можу точно сказати що з цієї виросте розумна і красива жінка, а інша вже на піку своїх здібностей. Шкода тільки я не знаю що робити з цими жінками.