Головна проблема сучасності, принаймні в Україні, це жіночки за 40. Ці маніакально депресивні дами з вибіленим в білий колір волоссям, чи фарбовані начорно, ці бюджетниці у всіх сенсах цього слова. Вони скрізь, вони всюди. Їдуть з вами в метро, створюючи натовпи на пересадочних станціях, стоять перед вами в чергах в супермаркетах, коли ви з пляшкою вина і квітами страшенно поспішаєте, бо на вас десь там за скляними дверима маркету чекає життя. Їм же ж немає куди спішити, вдома у них кіт, лінивий чоловік і двоє дітей. Їхні спітнілі, від оплати комунальних платежів, тіла постійно заважають вам пройти, вони беззмістовні бухгалтери, менеджери з невідомої хуйні, авторитетні спеціалісти районних відділів, вони вміють все і одночасно не можуть зробити нічого. З диким виском називають одна одну «Людочка», «Галочка», або «Степанида Михайлівна» і в ту ж секунду голосно на весь салон маршрутки починають наперебій питати одна в одної як поживають діти, перекрикуючи навіть «Pantera» в твоїх навушниках. Вони завжди з великими пакетами, куди б вони не йшли чи не їхали, вони ніколи їх не полишають. Наче великі втомленні пароми, бороздять вони вулиці твого міста по маршруту: робота, супермаркет, дім. Десь вони завантажують пакети, десь розвантажують, я блять впевнений, можу заприсягнутися, вдома в них стоять велетенські портові крани для розвантаження всієї тої хуйні, яку вони приносять з магазинів.
Бюджетниці за 40 завжди невдоволені, чоловік не трахає їх вже давно, але сказати про це соромно, тому зазвичай винуватий Порошенко і тарифи на газ. Вони не вміють вибирати одяг тому ходять в однакових турецьких пуховиках і шапках у вигляді квіткових горщиків, від них завжди пахне ядучими солодкикми парфумами, канцелярією і попелом старості, що наближається. Їхні сторінки в соцмережах заповнені рецептами випічки і картинками з яскраво-червоними квітами, на яких щось написано шрифтом з блискітками-літерами. А найбільшою радістю для такої пані, є поїздка в санаторій в Хмільник (закладаюся, що ви навіть не знаєте де це) після чого в однокласниках буде розміщено фотозвіт, де ця бюджетниця видавлює своїм беззмістовним тілом воду з якоїсь брудної соляної ванни з електрофорезом чи ще якоюсь поїбєнню. Чоловіки таких жінок як правило божевільні або алкоголіки, бо інакше витерпіти цю фурію просто неможливо. А їхні діти – задрочені життям ублюдки, які прийшли в цей світ виключно щоб зайняти твоє місце на бюджеті в університеті, а потім змінити маму на посаді «Завідувача хуйомойо і освіти міської ради Засранська».
Беззімстовні люди з беззмістовним існуванням, які не читають книг, навіть куплених в Клубі сімейного дозвілля. Сімейного сука, дозвілля! Це ж треба було так назвати видавництво… Але тим не менше не читають, проте дивляться телевізор, жити без нього не можуть, без нього і без щоденного займання місця в маршрутках в годину пік. Бо це навіть не можна назвати «їхати на роботу», я вас прошу, яка робота. Якщо вони в один день просто б зникли, то ніхто б навіть не помітив. Хіба мер міста Засранська, на урочистих зборах присвячених дню працівника культури не зміг би їх нагородити за «вклад в розвиток перекладання папірців з однієї папки в іншу». Але і він би плюнув на це швидко і поїхав би в місцевий кафе-бар «Сузір’я» де вже чекають дешеві провінційні шлюхи і коньяк на три-зірочки.
Їхнє життя позбавлене сенсу, але вони існують, лише для того щоб скрізь заважати і займати місце, щоб створювати масовку, щоб жалітися на тарифи. Щоб створювати «човниковий біг» в усіх видах транспорту, черги в ощадбанку і магазинах «все по 10 грн». Таке вже їхнє божественне призначення, що ж тут поробиш.