Колись
на запитання де ти живеш, я відповідав просто: "десь в електричці між
Києвом і Козятином і це було дуже близьким до істини, це default-city на берегах Дніпра не стало мені
рідним, а любов до мого рідного, не підтверджена щотижневими з ним здибанками
випарувалася, як і любов до тієї дівчинки з паралельного потоку в університеті,
із глаз долой…. ну ви зрозуміли. Але зараз мова не про Аню, а про міста. Довгий
час у мене не було місця де було б добре і затишок доводилося шукати поміж
жіночих білосніжних стегон і між ковтками віскі в напівтемних і теплих барах.
Зрозуміти мене можуть напевно тільки ті, хто теж так жив.
Так от
коли в мене врешті з'явилося чотири стіни які можна було б назвати домом, то я
звісно ж зрадів і першим ділом почав думати… ні не про колір стін, а про те як
я зберу там друзів і ми влаштуємо міні вечірку, бо якщо ви не знали то на
вечірки вдома у мене фетиш з часів "Wiskey in the
jar" Металіки. Власне як тільки так і зразу цю свою
мрію я здійснив, купив вина і пива і покликав людей, які не просто так. У
когось вийшло прийти і мої сусіди слухали крики чайок до 5-ї ранку :) а в
когось ні і вони прийшли пізніше в індивідуальному порядку з обов'язковими
обіймашками і обговоренням відсутності в мене меблів. Все це було справді круто
і весело, дякую що допомогли мені здійснити цю мрію. Але був ще варіант тих хто
казали "дадада, ми точно будем, от прямо завтра, тобто після завтра, от щас
котик мій докакає і я вже біжу" і їх все не було і не було. Ну ок, подумав
я тоді, соромляться може, чи бояться того що треба далеко їхати у всякі
"кінці географії", мало які там в людини можуть бути проблеми з моїми
єбєнями. Але коли мені сказали "ти так активно запрошуєш мене в гості, ти
що хочеш мене трахнути" от тоді #хлопціяохуїв Як можна було потрактувати мої чесні пропозиції розділити
зі мною радість від нового дому, як банальне бажання статевої єблі, я просто не
розумію. Так от не хочете їхати до мене в гості, та блять будь-ласка я ж вас
насильно не тягну. Тим паче що дійсно є люди в яких не виходило мене відвідати
в моєму однокімнатному палаці, але які точно то зроблять за першої ж нагоди. Ну
не хочеться, йопт так і скажіть, так і так, "їбала я в рот їхати до тебе в
дупу світу і там з тобою пити вино і говорити за життя, нахуя мені ці
приколи" це буде чесно, відверто, а головне я зрозумію! Я не тішу себе ілюзіями, що я ваш
суперліпший друг і ви прямо кип'ятком пісяєте так хочете до мене в гості, але
просто не треба пиздіти ок? Просто в світі наповненим лайном, брехнею і підарасами,
треба хоча б говорити правду. Завжди.