Пане Андрію Кокотюхо, ви написали струйовий роман! Дякую вам, але шоб ви знали, я колись вас бачив в своїй школі, ви здається в їдальні сиділи. Точно в їдальні, і шось жували, я це добре запам'ятав, бо ваша пика ще довго мені згадувалася. Ви були маленьким задроченим хлопчиком і вас товкли однокласники. Але он яким письменником стали... Я все...пам'ятаю....і вас і вусики ваші (вже тоді вони були)... Чогось я так і подумав про вас... що ви кимось станете... бляха, фіг його знає ким ви стали, але я бачив вас в їдальні своєї школи, шоб ви там не говорили.
Шо за Андрій Кокотюха?
ВідповістиВидалитиЦе ше фігня. Я тут, знаєш, іду по вулиці, біля памятника Грушевському(ти знаєш) дивлюсь на інший бік дороги, а там іде чувак ну просто дууууже схожий на гітариста гурту Контраст. Я придивляюся: нє, блін, точно гітарист Контрастів, з патлами, біленький такий. От я теж афігєл, втратив дар мови. Стояв там, бляха-муха, ще десь з пів години, відходив з того стану. Може якби зорієнтувався - підбіг би, взяв якого автографа, а так лише розповідь лишилася, та й то ніхто не вірить. Так шо Кокотюха Кокотюхою, а речі і покруче трапляються. Блін, досі не можу повірити...
ВідповістиВидалити