Вчора мені наснився сон... А до снів я звик дослухатися. Снилося мені що я стою в якомусь підземеллі де дуже багато людей. Всі ці люди мої знайомі і друзі, усіх їх я знав колись, когось більше когось менше. Я оглянув кімнату, сірі брудні стіни, класичне підземелля, люди в підземеллі про щось розмовляють. Я дістав з кишені револьвер і підійшов до першої високого чоловіка, це був мій далекий родич. Він посміхався, я теж. І підняв револьвер і впритул вистрілив йому в лоб, перейшов до наступного. Це був мій друг, посмішка, скроня, постріл. Наступна дівчина, не пам'ятаю її зовсім, все повторюється. Тіла падають на землю з посмішкою, а я йду колом до наступного. Посмішка-постріл. В скроню, в лоб, в підборіддя. Жодного пострілу в потилицю. Вони мовчать, нічого не кажуть, падають. Тихо, спокійно, зрозуміло. З кожним їхнім поглядом я розумію, вони благословляють мене, звільняють від  минулого, від спогадів, від переживань. За це я їм вдячний. Скоро в підземеллі не лишається нікого. Я бачу в дальньому кінці прямокутник світла, рухаюсь до нього переступаючи тіла. З мого обличчя капає кров, бо стріляв я впритул. Виходжу на світло, воно мене огортає, але не обпалює. Крок за поріг підземелля.... І я прокидаюсь.

Amazing Album Cover Mix



Актуально як ніколи...

Тут всі почали говорити за ЧФ РФ в АРК Крим. Так от, я підтримую ВФ в цьому питанні. Чому? Бо інакше не можна! Здати флот, здати ГТС, заборонити мову і вишиванки, переписати історію, розстріляти письменників (ну це так за звичкою) ввести в Україну внутрішні війська РФ і зробити ще багато чого цікавого. І тільки тоді, ви суки, нарешті випалите в своїх гнилих душах лібералізм каленим залізом! Бо не винуваті ні ПР ні ВФ і МЯ не винуваті дядя Юі тьотя Ю. А винуваті ви! Ви політичні повії, а не вони! Ви дозволяєте робити все це! Українці? Повірте, ви вже давно не українці, це про вас сказали "раби, підніжки, грязь Москви"! Не владу, а вас треба розстрілювати і вішати. І може тоді ви попіднімаєте свої ліниві дупи і почнете боротися за своє майбутнє.

Ем...про що це я? О! Пісеньку осьо послухайте, га.

Читаю себе по тегам. Піздєц!

Головне в житті - це вибрати правильну могилу

Хочу собі таку могильну плиту...  з тегами <Life> </Life>


Вибрати собі могилку можна тут: http://www.sunbeltsoftware.com/stu/gravemarkers/index.html

Вчора блукав Києвом. Проходив повз оперний театр і побачив за вікном балерин, що тренувалися. Це було гарно, дивно і неоднозначно. Чогось балерини здалися мені такими недоречними з їхніми танцями. Театр і балет це не щиро, ну тобто вони то показують все добре, по справжньому, просто дивляться їх не щиро.
Потім ще довго блукав Верхнім містом, доки не натрапив на ту чудову булочну на Ярославовім валу. Чудові пиріжки врятували мені життя і настрій. За весь день ні з ким не привітався, хоча... як завжди в Києві.
Але дізнався рецепт самотньої радості. Це балерини і пиріжки.

І тільки морок степовий, карбує інеєм на склі....

Щойно подумалося. В українців стосунки ж жінками як стосунки з Батьківщиною. Такі ж трагічні і такі ж чисті. Так вже склалося, що ми вміємо робити всього дві речі, любити і кохати. Батьківщину і кохану жінку. Сотні років сердечні справи в українців перепліталося з війною. Курява за конем і сльози що капають у порох… і спогади.

Ю.Горліс-Горський «Холодний Яр»

Поблизу діда стояв приділений на Кресельцях до 1-ї сотні 1-го куреня козак-мельничанин Свирид Боровенко. Стояв, обнявши чорняву Христю із хуторів. То вже знали усі — мають восени побратися. Коли ми підійшли до гурту, Свирид пустив плече коханої і звернувся до Петренка.

— Пане отамане, маю до вас просьбу...

— Що таке?

Свирид хвилинку помнявся.

— Я не можу у цей поход іти... Прошу мене звільнити з куреня.

— А то чому?

— Ну... бо... я не можу саму матір стару залишити... Господарство... Зорати, засіяти треба...

— Не пори дурниць — вмішався Семен Чучупака. Зоремо й засіємо громадою — як іншим. А як би большевики тут панували — питали б чи ти один у матері? Пошпарив би у Сібір з японцями воювати — аж загуло б за тобою! То тобі Христю певно жаль покидати...

— Вам жарти, пане отамане, а мені не до жартів... Самі знаєте — батька та брата вбито тамтого року під Олександрівкою, — тепер мати заводить не своїм голосом, умліває, як підеш — каже — голову собі до стіни розіб'ю. Та що вже з мене за вояка буде, як я у бою все про матір думатиму та про те, щоб живим для неї залишитися...

Петренко на хвилину задумався і зітхнув. Я готовий був закластися на коня, що він згадав у той мент свою матір. Бо... і я згадав свою, що не знала, де я і що зо мною діється, що може плакала і давала на молебен за спокій душі сина-бурлаки...

— Ну, та що з тобою робити коли так. Іди до матері. Тільки рушницю віддай — придасться для іншого.

Взявши від Свирида рушницю, Петренко кинув її до зложеної зброї. Утішений Свирид обернувся до Христі, та вона одночасно повернулася і пішла між дівчат. Догнавши двома кроками, Свирид знову обняв її по-під пахву. Та кохана обернулася і відштовхнула його так, що поточився аж до діда Гармаша.

— Геть! До маминої цицки йди — чого до моєї лізеш?!

Гурт вибухнув сміхом. Дід Гармаш, регочучи, вдарив Свирида по плечі.

— А то вже, хлопче, так... Така заведенція... Дівчата у нас козаків люблять, а не маминих синків...

Свирид зблід. Потім глянув по розсміяних обличчях і густо почервонів. Мовчки підійшов до зложеної зброї, відшукав свою рушницю і мовчки пішов на другий бік вулиці, де збиралася 1-ша сотня.

Питання до жінок. Чи відпустили б ви свого чоловіка на війну?

Сьогодні дізнався, що повії заробляють вдвічі більше ніж я... ппц!

А з чийого ви майбутнього?

На Сумно.ком прочитав цікаву статтю про новий російський фільм "Ми з майбутнього 2". Вільм відомий неприкритим ксенофобським ставленням до України, українців і боротьби УПА в 42-51 рр.
Кілька циатат:

"Тут я попросив швидше мені цей сценарій прислати. Отримую його, читаю і жахаюсь: потворна і драматургічно безпорадна суміш дешевої мексиканської мелодрами, псевдопатріотичної агітки та злої антиукраїнської карикатури."

І ще дещо

"Козловський (Один із виконавців головної ролі в першій частині), зі свого боку, допускав, що проект може його захопити. Коли прочитав сценарій, думку змінив:
«Переді мною був вульгарний, неталановитий текст з сюжетом, що розвивається проти всякої логіки, до того ж приправленим ксенофобією. У мене не було ані найменшого сумніву в тому, чи брати участь в цій «грі»."

Теж цікавий нюанс з діалогу творців фільму:

«Ви розумієте, які люди замовили нам фільм?» — «Маю деякі припущення». — «Вам зрозуміло, що цим людям не відмовляють? Вони цього не зрозуміють.... Ви тут, звичайно, можете обговорювати що хочете. Але кіно має бути зроблене. І воно буде зроблене"

Повна версія тут: http://sumno.com/article/vony-z-majbutnogo-iz-chyjogo/
Думаю, після читання статті, ніяких питань кому і навіщо це кіно потрібне не виникне.

Якби київські відьми слухали рок, це був би Вій

Вони останній справжній український рок-гурт...