четвер, 27 травня 2010 р.

Читаю себе хронологічно:

Близьке і правдиве: http://velimyr.livejournal.com/22202.html
Прибите мішком: http://velimyr.livejournal.com/32442.html
Блондинисте: http://velimyr.livejournal.com/21433.html
Програмувальне: http://velimyr.livejournal.com/19158.html#cutid1
Дуже-важливе: http://velimyr.livejournal.com/15675.html
"Геніальне": http://velimyr.livejournal.com/14114.html
Мрійливе: http://velimyr.livejournal.com/11538.html
Перше: http://velimyr.livejournal.com/865.html

Але до чого я все це? От ви мене читаєте взагалі, га? Довго? Щось запам'ятали? Який пост?

середа, 19 травня 2010 р.

Я певно прилетів з марсу...



Normal
0




false
false
false

RU
X-NONE
X-NONE













MicrosoftInternetExplorer4





























































































































































/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-qformat:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-fareast-font-family:"Times New Roman";
mso-fareast-theme-font:minor-fareast;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;}

От тут народішко розкладається на тему того, що ми живемо в суспільстві споживання, що головне це твій статок, а не що в тебе в голові, що настала нам повна Калі-Юга і взагалі гайки, що найпрекрасніший момент в житті сучасної людини це момент купівлі чого-небудь.
Так от я теж дуже хочу бути частиною "культури споживання", бо я ніяк не можу купити собі новий рюкзак, літні черевики і кілька нових футболок. А все тому, що я не маю "навиків ходіння по магазинам". Я ріс в ті прибиті мішком 90-ті, коли всі речі купувалися на базарах. Я ненавиджу базари, ненавиджу цю постійну штовханину, скупчення людей, крики і ґвалт... І ненавиджу магазини, з їх тупими консультантами які намагаються втирати тобі всіляку лажу.
Ішов сьогодні на роботу і зрозумів, я не отримую задоволення від купівлі речей, від перебування в магазині. Скоріше навпаки, мені там некомфортно, незручно і взагалі. Ненавиджу вибирати одяг, міряти щось брррр, аж зараз пересмикує.
Але до чого це я. Блін, візьміть мене за руку хтось і походіть зі мною по магазинам. Бо я вже третій рік не можу купити собі темні окуляри на літо!

понеділок, 17 травня 2010 р.

Long Live Rock'N'Roll


 
Вчора помер Ронні Джеймс Діо, велика людина, відданий рокер, і просто класний дядько.
Я сподіваюся, що коли я попаду в пекло, ти будеш давати там концерт. Нехай земля тобі буде пухом!

четвер, 13 травня 2010 р.

От така от дивна смерть...

Sky burial or ritual dissection was once a common funerary practice in Tibet wherein a human corpse is cut in specific locations and placed on a mountaintop, exposing it to the elements or the mahabhuta and animals – especially to birds of prey. The location of the sky burial preparation and place of execution are understood in the Vajrayana traditions as charnel grounds. In Tibet the practice is known as jhator  which literally means, "giving alms to the birds."

Ссилочка не для слабонєрвних. Не дивитися дітям, вагітним жінкам і творчим натурам.

понеділок, 10 травня 2010 р.

Иду по наклонной (с)

Охуїтельно кльове відчуття знати, що нікому нема до тебе діла, що ти лишився десь далеко від мейнстріму життя. Ти знову можеш бути собою, можеш нажиратися всмерть наодинці, можеш блукати вуличками, ходити мостами, шукати пригод на свою бідну голову. А якщо чесно, здається тормоза остаточно здали. Інколи розумію що я не контролюю свої вчинки, я можу зробити будь-що і це лякає і дико збуджує одночасно. Відчуття шалені, неймовірні і гострі. За останній час в моїй крові стільки адреналіну..... Стрибки з потяга на ходу, купання в крижаній воді, бійка з машиністами в електричці. Чорт забирай я нарешті живу як хочу. Треба ще стільки зробити вступити в окультну організацію, вбити людину, спробувати кокаїн, написати дописати роман, поблукати горами в грозу...
А хто має щось проти, хай іде до біса! Життя закінчується, треба встигнути пожити. Пожити і здохнути ако пес, тим паче останні слова в мене вже є ;)

субота, 8 травня 2010 р.

Мене дико видрочує цей "день перемоги". Харить та ницість з якою товстопузі чиновники заглядають в очі старим пердунам з НКВД ввішаним медалями за розстріли українського населення, за згвалтованих жінок Берліну, за закатовану Празьку весну... Невже ще в когось існують якісь візії на рахунок того, що ці ветерани, які ще живі, колись сиділи в окопах? Ні шановні, стоячи в окопах по пояс в крижаній воді, ховаючи лице в болоті, сидячи в ямі коли над тобою проїжджає танк помираєш швидко. А всі ці дідулі з бряцаючими грудьми тільки й вміли виселяти села, сидіти в "заград отрядах" і писати анонімки. Мене дістав цинізм з яким в школах проводяться "уроки мужності", якої, блять, мужності!? Закидати німців шапками це мужність? Здохнути на колючому дроті на який намотані твої кишки це мужність?
Давайте дивитися правді в очі. Солдат-фронтовиків використали як дешевих повій. Їхніми трупами завалювали амбразури ДЗОТів, їх втрати не рахували, їхнє життя не важило нічого. Нічого, бо вони воювали за чужу країну, за чужий народ. А те що відбувається зараз це дешеве позерство, всі ці георгіївські стрічечки, всі ці планки на грудях, всі ця напускна святковість. 
Нудить від показушності і намагання випендритися перед невідомо ким. Одна імперія перемогла іншу, частково нашими руками. Що тут святкувати.

P.S. Якщо я когось образив цим постом, так я зробив це спеціально. ;)

Стрий. Сплав.

Повернувся з сплаву Стриєм. Розкажу тезами.
  • Мілка вода, тому це скоріше був збрід ніж сплав :)  
  • Чудова прикарпатська природа
  •  Дуже щирі місцеві люди (там проживає етноргафічна группа українців - бойки), на зупинках нас пригощали молоком, гукали з берега і розпитували куди пливемо, цікавилися звідки ми є і взаглі. Одним словом справді хороші люди, хоча і живуть бідно, гірські села помітно відрізняються за рівнем статків від наших, Подільських.
  • З нами був кіт
  • Погана погода, нічні грози з блискавками і громом. Реально страшний грім тільки в горах, він змушує молитися. Може тому там живуть такі релігійні люди.
  • Доречі про релігійність, на невелике село 3-4 церкви, люди між собою вітаються "Слава Йсусу" (все таки я ненавиджу християн)
  • Цікаві знайомства. Познайомився з двома хорошими людьми з ВО "Свобода". Не втримаюся аби не похвалитися, тепер я знайомий з хлопцем що відбив Леніну носа в Києві. Сашко, в цьому місці я махаю тобі рукою і кажу "Привіт"
Погода була погана, небо постійно затягнуте хмарами, тому гарних фоток нема. Викладу кілька, аби ви, шановні френди, не подумали що я насправді всі ці дні пробухав.