Повернувся з сплаву Стриєм. Розкажу тезами.
- Мілка вода, тому це скоріше був збрід ніж сплав :)
- Чудова прикарпатська природа
- Дуже щирі місцеві люди (там проживає етноргафічна группа українців - бойки), на зупинках нас пригощали молоком, гукали з берега і розпитували куди пливемо, цікавилися звідки ми є і взаглі. Одним словом справді хороші люди, хоча і живуть бідно, гірські села помітно відрізняються за рівнем статків від наших, Подільських.
- З нами був кіт
- Погана погода, нічні грози з блискавками і громом. Реально страшний грім тільки в горах, він змушує молитися. Може тому там живуть такі релігійні люди.
- Доречі про релігійність, на невелике село 3-4 церкви, люди між собою вітаються "Слава Йсусу" (все таки я ненавиджу християн)
- Цікаві знайомства. Познайомився з двома хорошими людьми з ВО "Свобода". Не втримаюся аби не похвалитися, тепер я знайомий з хлопцем що відбив Леніну носа в Києві. Сашко, в цьому місці я махаю тобі рукою і кажу "Привіт"
Погода була погана, небо постійно затягнуте хмарами, тому гарних фоток нема. Викладу кілька, аби ви, шановні френди, не подумали що я насправді всі ці дні пробухав.
ну і я тоді по пунктах:
ВідповістиВидалити- з приводу бойків, то посміялась) є в мене одна коліжанка зо Стрия, яка завжди каже, шо бойки - то наглі люди) але це скоріш її особисте невдоволення)) хоча загалом, якшо так казати, в нас люди здаються дуже толерантними, але водночас таке за спиною можуть говорити..)
- з приводу бідних сіл- хм, я коли порівнювала своє село в Сколівському районі і інше своє село з Київської області, і мені здалось, шо київське бідніше. все таки на заході більше заробітчан, більше грошей. може просто хати дерев'яні бідніше виглядають, але всередині тих хат всьо дуже навіть непогано облаштовано)
- щодо грози - 100%, мала щастя і водночас нещастя потрапити під час грози майже в гори, в Тустань. півночі валив дощ, грім такий, шо ми буквально кожної секунди здригались. намет двигтів від того всього, але до його честі, майже не промок і його навіть не зірвало, незважаючи на погане кріплення (земля була тверда як камінь або ж то справді був камінь))
Ну може це моє патологічна любов до людей з Західної України зіграла роль, але мені бойки сподобалися.
ВідповістиВидалитиНу я бачив лише хати ззовні. Хоча на кожній супутникова тарілка висіла, але самі хати здалися бідними. Ще кинулося в очі що поруч з хатою дуже мало фруктових дерев, квітників... в нас на Вінниччині таке вважається за дивацтво, але як пояснили нам місцеві, то все тягнеться з часів австро-угорщини коли дерева обкладалися податком.
"своє село в Сколівському районі" - а яке якщо не секрет, може ми його пропливали? ;)
мабуть ні, в нас в селі тільки маленька річка тече. село Тухолька називається)
ВідповістиВидалития сама наполовину бойківчанка, тому може й хороші) а взагалі, всі люди різні, скрізь є і погані, і хороші)
а дерева, квітники - так, мало їх є, якось і справді не прийнято в нас)
Ааааа, ну тоді твоє село ми проїжджали)))
ВідповістиВидалитиНаполовину бойківчанка а на половину хто?
хм. не знаю, а як називаються жителі Київської області, вже ближче до Черкас?) можна сказати, що богуславчанка, бо в місті Богуслав народилась, мама з того району) не знаю, насправді)
ВідповістиВидалитиНу весь той район то Надніпрянщина, то давні козацькі поселення, які важко причислити до якоїсь етнографічної групи.
ВідповістиВидалитиколись то ж поляни були чи ні?
ВідповістиВидалитиТак, саме поляни, до яких і я належу. Так що ми з тобою майже родичі ;)
ВідповістиВидалити:))
ВідповістиВидалитиЦе кіт, його звати Малюк
ВідповістиВидалити