субота, 8 травня 2010 р.

Стрий. Сплав.

Повернувся з сплаву Стриєм. Розкажу тезами.
  • Мілка вода, тому це скоріше був збрід ніж сплав :)  
  • Чудова прикарпатська природа
  •  Дуже щирі місцеві люди (там проживає етноргафічна группа українців - бойки), на зупинках нас пригощали молоком, гукали з берега і розпитували куди пливемо, цікавилися звідки ми є і взаглі. Одним словом справді хороші люди, хоча і живуть бідно, гірські села помітно відрізняються за рівнем статків від наших, Подільських.
  • З нами був кіт
  • Погана погода, нічні грози з блискавками і громом. Реально страшний грім тільки в горах, він змушує молитися. Може тому там живуть такі релігійні люди.
  • Доречі про релігійність, на невелике село 3-4 церкви, люди між собою вітаються "Слава Йсусу" (все таки я ненавиджу християн)
  • Цікаві знайомства. Познайомився з двома хорошими людьми з ВО "Свобода". Не втримаюся аби не похвалитися, тепер я знайомий з хлопцем що відбив Леніну носа в Києві. Сашко, в цьому місці я махаю тобі рукою і кажу "Привіт"
Погода була погана, небо постійно затягнуте хмарами, тому гарних фоток нема. Викладу кілька, аби ви, шановні френди, не подумали що я насправді всі ці дні пробухав.

10 коментарів:

  1. ну і я тоді по пунктах:
    - з приводу бойків, то посміялась) є в мене одна коліжанка зо Стрия, яка завжди каже, шо бойки - то наглі люди) але це скоріш її особисте невдоволення)) хоча загалом, якшо так казати, в нас люди здаються дуже толерантними, але водночас таке за спиною можуть говорити..)
    - з приводу бідних сіл- хм, я коли порівнювала своє село в Сколівському районі і інше своє село з Київської області, і мені здалось, шо київське бідніше. все таки на заході більше заробітчан, більше грошей. може просто хати дерев'яні бідніше виглядають, але всередині тих хат всьо дуже навіть непогано облаштовано)
    - щодо грози - 100%, мала щастя і водночас нещастя потрапити під час грози майже в гори, в Тустань. півночі валив дощ, грім такий, шо ми буквально кожної секунди здригались. намет двигтів від того всього, але до його честі, майже не промок і його навіть не зірвало, незважаючи на погане кріплення (земля була тверда як камінь або ж то справді був камінь))

    ВідповістиВидалити
  2. Ну може це моє патологічна любов до людей з Західної України зіграла роль, але мені бойки сподобалися.
    Ну я бачив лише хати ззовні. Хоча на кожній супутникова тарілка висіла, але самі хати здалися бідними. Ще кинулося в очі що поруч з хатою дуже мало фруктових дерев, квітників... в нас на Вінниччині таке вважається за дивацтво, але як пояснили нам місцеві, то все тягнеться з часів австро-угорщини коли дерева обкладалися податком.
    "своє село в Сколівському районі" - а яке якщо не секрет, може ми його пропливали? ;)

    ВідповістиВидалити
  3. мабуть ні, в нас в селі тільки маленька річка тече. село Тухолька називається)
    я сама наполовину бойківчанка, тому може й хороші) а взагалі, всі люди різні, скрізь є і погані, і хороші)
    а дерева, квітники - так, мало їх є, якось і справді не прийнято в нас)

    ВідповістиВидалити
  4. Ааааа, ну тоді твоє село ми проїжджали)))
    Наполовину бойківчанка а на половину хто?

    ВідповістиВидалити
  5. хм. не знаю, а як називаються жителі Київської області, вже ближче до Черкас?) можна сказати, що богуславчанка, бо в місті Богуслав народилась, мама з того району) не знаю, насправді)

    ВідповістиВидалити
  6. Ну весь той район то Надніпрянщина, то давні козацькі поселення, які важко причислити до якоїсь етнографічної групи.

    ВідповістиВидалити
  7. Так, саме поляни, до яких і я належу. Так що ми з тобою майже родичі ;)

    ВідповістиВидалити