Jazzyatyn & Ko

Коли приїздиш в рідне місто втрачаєш концентрацію. Бо здається що все тут відомо. І тобі фокус десь губиться і ти бачиш таке:



А коли різкість наводиться виявляється що ти слухаєш джаз.




Джаз в Козятині має особливий присмак портвейну "777", його формула: свічки, вогні і нотна стійка.



Інколи це починало нагадувати старе кіно. Тоді фото виходили такими.





Фокусу не було за що зачепитися, а в вухах стояв дзенькіт бокалів. Фото виходили не дуже, музика була значно краща.





Закінчилося все як завжди "Романтичним Алкоголізмом"

Горжусь собою

За весь минулий тиждень не було жодного дня  вечора, коли б я був тверезий.

Безіменно географічне \ Nameless geographical

Давати назви фотографіям треба не тоді коли ти їх знімаєш, а коли публікуєш.
Це як нарікати дитину при народженні. 
Інколи назв немає, але noname<>nameless
Зрідка імена є, але краще б їх не було.

"AfterLviv. Alive"

"Нічний Еквадор"

Нарешті в Україні все правильно - вибори і день-нечистої-сили Хелловін призначено на одну дату!
Україна - країна де влада чесна у всьому!

Скоро мене не стане. Просто так, в один момент я зникну. Ти подзвониш на обидва мої мобільні і почуєш: "Абонент не може прийняти ваш дзвінок, або знаходиться поза зоною дії мережі". Я справді буду далеко, там де немає проблем, де я зможу відчувати себе вільним від усього, де все здаватиметься іграшковим, не не буде покриття ані Лайфу, ані Київстару, ані будь-якого іншого оператора...
І тоді ти почнеш хвилюватися, подзвониш усім спільним друзям, питаючи де я. Ти подзвониш в лікарні, морги і відділки міліції, але там мене не знайдеш. Ти прийдеш до мене додому і довго дзвонитимеш в двері, але нікому буде тобі відчинити. Трохи заспокоїшся, подумаєш: "Так і мало б бути, все до цього йшло, він сам зробив свій вибір...", але це гризтиме, точитиме тебе зсередини. Ти перестанеш спати, перестанеш їсти і постійно думатимеш де я подівся. Ти кусатимеш лікті, падатимеш на коліна, простягатимеш руки до неба і кричатимеш: "Господи! Поверни час назад, дай мені можливість усе змінити". Ночами ти плакатимеш в подушку, жалкуючи, що все сталося саме так, будеш перечитувати мої старі пости, і думати чому я більше не пишу...  Але нічого не змінити, бо я вже буду дуже далеко звідси...

Дорогий друже, ти хочеш запитати чому все буде саме так? Чому мене не стане, чому ти будеш робити всі ті речі про які я щойно написав? Звісно хочеш! А відповідь дуже проста....

Я качаю гру Готика 4

Душ - це одномісна версія раю

Вчора я....

... знову пив Бердичівське сам, з Катрусею, з Славутою, з невідомими людьми...
... тис руки, обіймав когось за плечі, плескав по спині і взагалі почувався добре...
... непристойно багато разів згадував минуле...
... казав людям що я за ними скучив...
... знайомився з чужими дружинами, відмочуючи при цьому непристойні жарти...
... доводив що Фром краще Фройда...
... періодично почувався самотнім на цьому святі життя...
... розказував всім що Гончар тупить ...
... казав в магазині "мені як завжди" і дивився на нерозуміючі очі продавщиці...
... говорив непристойності, недоречності, ненаразності і відверту хуйню....
... заважав Славуті клеїти дівчат...
... підбивав всіх напитися...
... почувався молодим.

Двомовний піздєц

Їду додому в потязі, на сусідніх кріслах двійко дітей- хлопчик і дівчинка. Вони граються, хлопчик вирішує завдання з математики, а дівчинка перевіряє чи правильно він розв'язав. І все було б нічого але розмовляють діти російською, а рахують українською!!! З сторони це звучить просто апокаліптично.

Дякую тобі сука-Колєсніков.

 

Posted via LiveJournal App for Windows Mobile.

Digs of mine

Sometimes я дивуюсь влучності англійської мови. Тепер маю новий тег.

Туман

Сьогодні вранці читав книгу з старовинними язичницькими легендами. Звідти:

"Туман - це смуток від зради коханої, лихої долі, яка бозна-де бродить, а ще - невідомість і небезпека"

А я так люблю туман...

Срань Господня

Полюбився мені вираз "Срань Господня". Полюбився за його різке і коротке, наче лезо гладіаторського меча, слово "срань", та за пафосне, з запахом ладану, слово "господня". Фраза влучна, наче удар кадилом по голові безбожника, безапеляційна як рішення Конституційного(?) Суду, доцільна наче пачка презервативів в кишені негарної, п'яної дівчини. Але найважливіше в цьому слові інше - його можна використовувати в будь-якому життєвому аспекті. Ти йдеш вулицею і тебе обляпує автомобіль - це Срань Господня. Ти бачиш як дівчина при людях кричить на свого хлопа  - це Срань Господня. В тебе проблеми на роботі через ідіотів - це теж Срань Господня. Інколи находить прозріння і ти розумієш що все в цьому світі, в більшій чи меншій мірі це Срань Господня. Це поняття загальне і всеохоплююче. Тим можна висловити всі негативні емоції, можна описати всю глибину когнітивних станів. І головне тебе зрозуміють. Так от....до чого я веду? Аааа.
Хочу вам сказати, що все життя це просто Срань Господня, в прямому і переносному значенні.


Орфографічні помилки, русизми, неправильно вжиті звороти і не там проставлені розділові знаки - це авторська пунктуація, вжита тут спеціально. Всі помилки захищені законом України про все на світі.  

Про книги

Десь років з 14-ти я знаходжуся в стані перманентного читання. Починаючи з цього віку одна книга змінюється іншою, так, як в інших міняються жінки. Мене видрочують люди які на питання "Що ти зараз читаєш?" відповідають "Нічого". Для мене книги це ескапізм, це фетиш, це мій наркотик, без дози якого я не можу довго жити. Літери, як молекули кокаїну проникають до мене в кров, танцюють з лейкоцитами миленько взявшись за ручки і весело підстрибуючи. Хіба я можу позбавити себе цього свята життя хоч на день? Тому і читаю постійно. Але з часом робити це стає все складніше.
Я помітив що книги розрекламовані кимось "не йдуть", вони не справляють на мене враження, не залишаються в свідомості. Яка б не була хороша така книга, вона "не на разі", бо до кожної книги треба готуватися, медитувати, не їсти, не спати, мріяти про неї, думати про неї, бачити її образ в вікнах автобусів і маршруток, бачити її обгортку в чужих сумках, в інших руках, на полицях в незнайомих квартирах, по дорозі від порогу до ліжка.
Тільки тоді, коли ти пройдеш цю складну дорогу, очистишся, пробачиш всіх хто був тобі винен, хто тебе образив, вибачишся перед усіма кого образив сам, тільки тоді вона прийде тобі до рук. Твоя ідеальна книга, яка закрутить, зачарує своїм парфумом, підморгне сторінками і розкриється перед тобою як принади розпустної жінки. З книги буде скрапувати сік бажання, ця дика суміш поліграфічної фарби і деревного спирту, яка примушуватиме тебе сидіти всю ніч, не відриваючись від сторінок і п'яніти.
Книги бувають різні: дешеві і бездарні як провінційні повії,  дорогі і непотрібні як дружини депутатів і бандитів. А бувають улюблені. Такі книги ти цінуєш, бережеш і часто береш до рук та переглядаєш. Бо це любов з першої і до останньої сторінки. Бо це остання свята річ на землі.

Don't Fear

В одному трохи попсовому фільмі, була фраза "На небі тільки і розмов що про море..." І хоча ця фраза повна фігня, але всі мої знайомі від неї пісяють кип'ятком, а дівчатка починають торкатися себе в непристойних місцях. Отакої...
Я не буду брехати, я не знаю про що там розмовляють на небі (та й чи розмовляють там взагалі)
Але я точно знаю одне, на порозі Ірію тебе зустрічають душі і питають: "Хто ти?" На це питання ти не можеш відповісти сам, тому збираються всі твої друзі, люди яких ти знав, чи ті хто чули про тебе, і усі мають сказати свою думку.
Тому, мої дорогі френди, аби ви не розгубилися на порозі раю, хочу вам розказати про те від чого я вчора дуже сильно оргазмував отримував естетичне задоволення. Просто так... щоб ви знали що we'll be able to fly...don't fear the reaper ....


Come on baby...and she had no fear
And she ran to him...then they started to fly
They looked backward and said goodby...she had become like they are
She had taken his hand...she had become like they are

про друзів

Друзі бувають односторонні і двосторонні. Перші це ті які цікавлять тебе, або яких цікавиш ти. Другі це ті в яких цікавість двунаправлена. Всі друзі підкоряються принципу квантової суперпозиції. Щасливі ті люди, в яких друзі детерміновані в часі і не дискретні.

Posted via LiveJournal App for Windows Mobile.

1942 - 2010

Фото зі Львова

UPD Примаються пропозиції, як назвати це фото. Поки робоча назва "Stairway to lights"

Нарешті

САМОДОСТАТНІЙ, -я, -є. 1. Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. 2. Який обмежується самим собою, не має потреби в чому-небудь іншому.

Рахівниця для iPad - коло замкнулось

Звідси: http://habrahabr.ru/blogs/i_am_advertising/105756/

Побачив своє відображення в склі вагону метро, зовнішній вигляд - зимовий. Бороди не видно - як перелякана дитина. Справді маю таку інфантильну зовнішність?

Компліментів не треба, треба правду.

Posted via LiveJournal App for Windows Mobile.

Вчора вночі, о 02:43 я лежав в ліжку і думав.
У мене виникло питання до френдес:
Ви молода, гарна жінка, ви нещодавно одружилися. Чоловік вас кохає, а ви кохаєте його, ви плануєте дітей (або не плануєте). Питання: За яких умов ви можете зрадити чоловікові?

P.S. Щось останнім часом забагато постів з тегом "жінки", нада прікращать.

Я можу зрозуміти любов жінок до квітів, не можу осягнути їх любов бо квіткових горщиків в них на голові.

Sed semel insanivimus omnes

Є такі жінки... як цукерки-смоктульки. Обгортка шарудить клично і якось трохи спішливо, ніби каже, з'їж мене доки ще не заносив в кишені, доки фарба з моєї етикетки не облізла на твої долоні, доки я не перемішалася з пилом з якого і вийшла, доки я не обтерлася об каштан що ти носиш завше з собою. Її неможливо віддати комусь бо така нікому не потрібна, та й викинути шкода. Але якщо піддатися на ці вмовляння і зняти обгортку, то всередині це всього лиш мутно-м'ятна смоктулька, і в роті від неї терпкий смак м'яти чи барбарису. І нема тих запевнень в шоколадності, нема вже тієї солодкої липкості. І тоді ти випльовуєш її, загортаєш назад в обгортку і кладеш назад в кишеню.
Дивують люди які ставляться легковажно до вибору супутниці життя. Дивують люди які помилившись винуватять когось, а не себе. Дивують люди які не здаються питанням чому вона пішла, а лише як вона могла.
Дико радію з того що я мучаюсь, дико радію з того що в нас усе як в театрі, дико радію з того що ти крутиш ножем в моєму серці. Дякую що ти є і що ти не схожа на м'ятну цукерку.