понеділок, 25 січня 2010 р.

...

настрій... міняється надзвичайно швидко, від усвідомлення радості від того що дихаєш морозним повітрям, до розпачу від того, що для тебе те саме не зробить ніхто. Я втомився бути екзотермічним, втомився щось для когось робити. Хочу аби хтось посилав мені проміння щастя і тепла, а я їх асимілював. Хочу щоб хтось готував мені каву вранці, знаєте таку смачну і запашну, хочу щоб хтось турбувався як я сплю, чи не сняться мені кошмари, хочу щоб шлях з роботи додому не був таким холодним, хочу прокидатися вранці не від того що хтось свариться за стінкою. А ще хочу аби мене розуміли з пів слова, аби не треба було нікому нічого пояснювати... Мені всього того так не вистачає....а мало би...
То все сидить в грудях слизьким клубком і не дає нормально жити. Щоби то з ним зробити?



середа, 20 січня 2010 р.

Бля, от чого з роботою якісь постійні факапи? Чого менеджерам не сидиться спокійно? Чому їм обов'язково треба закатати істерику, що щось не зроблено в тебе в кабінеті при твому начальстві яке і так косо на тебе дивиться? Чому потім доводиться вигрібати і пояснювати, що все зроблено, а що не зроблено те буде скоро, пояснювати що одночасно нічого не буває, що блять, не можу я розірватися і коли багато роботи щось доводиться відкладати.... Ненавиджу манагерів...Сцуко ненавиджу!!!!

середа, 13 січня 2010 р.

Перечитуючи старі книги

Перечитування книг прочитаних раніше, дає вражаючі результати. Починаєш розуміти те чого не розумів раніш, починаєш бачити те, що раніше проходило повз тебе непоміченим.

Мене завжди дивував Хвильовий, цей "напівукраїнець", який своїми поглядами і життям може слугувати прикладом мислення тодішньої людини.

"Сьогодні масу можна повести тільки під тим стягом, що на ньому буде чітко написано - "прогрес".
      - Навряд тільки вона піде за тобою, бо маса не терпить абстракції. А прогрес - це для неї абстракція."
М.Хвильовий - Вальдшнепи