Є такі жінки... як цукерки-смоктульки. Обгортка шарудить клично і якось трохи спішливо, ніби каже, з'їж мене доки ще не заносив в кишені, доки фарба з моєї етикетки не облізла на твої долоні, доки я не перемішалася з пилом з якого і вийшла, доки я не обтерлася об каштан що ти носиш завше з собою. Її неможливо віддати комусь бо така нікому не потрібна, та й викинути шкода. Але якщо піддатися на ці вмовляння і зняти обгортку, то всередині це всього лиш мутно-м'ятна смоктулька, і в роті від неї терпкий смак м'яти чи барбарису. І нема тих запевнень в шоколадності, нема вже тієї солодкої липкості. І тоді ти випльовуєш її, загортаєш назад в обгортку і кладеш назад в кишеню.
Дивують люди які ставляться легковажно до вибору супутниці життя. Дивують люди які помилившись винуватять когось, а не себе. Дивують люди які не здаються питанням чому вона пішла, а лише як вона могла.
Дико радію з того що я мучаюсь, дико радію з того що в нас усе як в театрі, дико радію з того що ти крутиш ножем в моєму серці. Дякую що ти є і що ти не схожа на м'ятну цукерку.
приємно знати, що такі чоловіки ще існують)
ВідповістиВидалитиЯкі такі?
ВідповістиВидалити"Дико радію з того що я мучаюсь" - мазохісти?
"Дякую що ти є і що ти не схожа на м'ятну цукерку" - такі поети, романтики...просто ІНШІ люди..)
ВідповістиВидалитиНе люблю поетів, та і де ж тут поезія. Це правда, вона дійсно така, на щастя не схожа на м'ятну цукерку.
ВідповістиВидалитипоезія - образне висловлювання. у твоєму пості його достатньо...і чого це ти не любиш поетів?
ВідповістиВидалитиа правда досить часто схожа на поезію і навпаки...
Всі поети - підараси (це метафора), але тільки Верлен мав силу це сказати (це правда). А взагалі віршем не висловиш всього того, що можна висловити прозою. Літературні читання віршів як душевна мастурбація процес іде, а толку нема.
ВідповістиВидалитиХоча слід чесно зазначити що серед поетів трапляються хороші, якісні люди. Нащастя.
P.S. Щось я дуже різкий, нє? Пардон якщо що...