Так сі стало, що 3-го вересня поїду я в Кривий Ріг. І хоча основна мета весілля друга, все ж сподіваюся буде час щось побачити. Куди йти і що дивитися? Підкажіть, га?

В землі правічних лісів. Подорож до Древлян.

Якщо ти маєш сміливість дивитися фото і уявляти, якщо вмієш читати між рядками і перевтілюватися, якщо ти не боїшся помінятися зі мною душею на час доки ти читатимеш цей пост, тільки тоді можеш відчинити ці двері в Заповідний ліс

 

 

(двері в бункер Герніха Гімлера "Хегевальд" біля села Гуйва)

Відчувати що ти потрапив на Полісся, починаєш одразу як проїдеш Бердичів. Знайомі місця закінчуються і під колесами твого возу стелиться дорога на північ, в землі Древлян. Я не знав що мене там чекає, і хоча склав требу Богам, та все ж неспокій відчували навіть коні.
Землі тут вельми гарні і багаті, а природа дуже гарна. Дорога була не близька, тому за Житомиром ми зупинилися перепочити біля кар'єру. Вода в кар'єрі має червонуватий відтінок від того що протікає вона через торфяники, яких на Поліссі вельми багато.

 

Ще кілька годин в дорозі і перед нами виросли вежі і вали Іскоростеня. Вої в гостроверхих шоломах і зі сулицями, суворо запитали хто ми такі і куди йдемо, але зачувши що прибули ми на поклон до княза Мала, впустили нас в місто.

 

Проїхавши широкими вулицями столиці Древлянської землі, ми опинилися в центральному парку, який був дуже гарний і доглянутий, як для районного центру виглядав він дуже гарно.
Через місто протікає річка Уж

Приємно здивували екологічні щити в парку, цікаво і креативно, захотілося повторити щось таке в своєму місті. Не розумію тих хто недооцінює красу і цікавість Коростеня, думаю таким людям варто переглянути свою позицію

 

Нам пощастило побачити ще одну дивину в Древлянській землі, незвичний весільний обряд (ну весільний ж ніби). Жіночок у віці, одягнутих в білі накидки та у вінках з квітів, поклали ґамузом в тачку і возили містом. Мені цікаво було б дізнатися що символізує цей звичай?

 

В парку Коростеня є купальні княгині Ольги. За леґендою, Ольга спалила Іскоростень, пімстившись за вбивство древлянами свого чоловіка, княза Інґвара (Ігоря). Але на старості років, Ольгу змучили докори сумління, адже розправа над жадібним Інґваром була цілком логічною, а от пімста занадто жорстокою. Тому княгиня наказала побудувати в Коростені собі палати і відновити місто. А на річці Уж, Ольга збудувала купальні, які зараз названі її іменем, тепер біля сих купалень стоїть пам'ятник княгині.

 

Князь Мал стояв на горі, оглядаючи своє місто, його плащ тріпотів на вітрові, а руку князь тримав на руків'ї меча. Князь хмурив брови, вглядаючись в горизонт і гадаючи якусь свою думу. Відволікати ми його не стали, а тільки вклонилися і вернули до Олевська.

 

До Олевська дісталися швидко.  Оглянули місто що розташоване на річці Уборть, подивилися на Свято-Миколаївську церкву що була збудована в 1596 році. Місто хоча і має цікаву історію, але за розмірами досить маленьке. Цікавим є той факт що в серпні-листопаді 1941 на території Олевського району Тарасом Бульбою-Боровцем була створена Олевська республіка, що підпорядковувалася Уряду УНР в екзилі. І німаки і п'янчужки москалі кусали собі лікті а майже три місяці ніц не могли вчинити проти Республіки.
В Олевську ми потрапили на фестиваль "Зорі над Убортю", де поїли вареників і послухали промови чиновників російською і з папірчика. А мій тато примудрився дати інтерв'ю житомирському телебаченню.

Остання наша зупинка - Кам'яне село, що біля Олевська. Леґенда каже, що дуже давно цими місцями йшов Дажбог, і притомившись зайшов він в село і попросив в селян води, хліба і відпочинку. Та селяни відмовили світлому Богу, не знаючи хто він є насправді. Розгнівався тоді Дажбог і сказав: "Якщо так, най же ви і будинки ваші станете такими як серця ваші!" І тоді все село враз перетворилося на камінь.

 

Оця гілляка за допомогою якої я дряпаюся на камінь називається "ліфт", як виявилося спускатися цим ліфтом набагато важче ніж підніматися.

 

Передати всі відчуття від побаченого неможливо ані словами, ані на фото, кому ці камені можуть здатися вам звичайними, хоч насправді все зовсім не так.

 

Ночували ми в дуже гарному місці, річечка вилася між кам'яними берегами витікаючи в спокійне плесо. Озерце це було зусібіч оточене високими соснами, а над водою білів повний місяць. Навколо ані душі...
Одяг я весь залишив на березі, зайшовши в холодну нічну воду. Збоку я певно видавався б потопельником чи якимсь водяним що випірнув в місячну ніч подивитися на зорі. Дуже захотілося стиснути чиюсь руку, та її не було... Місяць світив в мої мертві очі, а ніч розірвав моторошний крик.

 

 

Вчора я купив нову зубну щітку. М'яку. Вчора, чистячи зуби, я помітив що вперше не йшла кров. Ти не помітила що ми стали м'якими, ти продовжувала так само сильно давити, так щоб у роті і на руках постійно відчувався смак крові. Моєї крові.
Сьогодні ти мені снилася. Дивно, бо зазвичай ти мені не снишся, як би я не хотів, не снишся. Але сьогодні інша ніч, ти мені наснилася. Сиділа зліва від мене і говорила:
- Я сьогодні подзвонила усім.
- Усім? - питаю я
- Так, - кажеш ти, - усім хто мав відношення до того.
- Навіть Йому?
- Так, він теж частина того.
Прокидаюсь.
Ідучи вранці я побачив чотири будівлі, що підпирали собою небо і сотали з нього кров.  Їхні шпилясті верхівки були червоного, зеленого,
жовтого і синього кольорів, вони встрягали в хмари і пили їх.
Знаєш, якщо змішати ці кольори, вийде колір наших з тобою очей.

Не можу відірватися...

Я в шоці... Помер Олесь Ульяненко.....
Rest In Peace





UPD. Поки в неті немає нічого про причину смерті, але тут: http://sumno.com/news/2009/06/4/ulyanenko/ знайшов повідомлення що Ульяненко перебував на лікуванні. Лікувався він від якоїсь неврологічної хвороби, до якої його певно довела Національна комісія з питань моралі. Цікаво як тепер спатимуть товариші з НЕКу?

Dalai Lama’s 18 rules for living

Знаєш, постійно намагався це тобі сказати. Не слухаєш мене, послухай хоч Далай Ламу:
[...]
 13. In disagreements with loved ones, deal only with the current situation. Don’t bring up the past.
[...]

Тензин Гьяцо мудрий чоловік, вкотре переконуюся.

http://textsnip.com/c71ca5/

Йоко і самураї

"Ми гаварім Лесь падразуміваєм Бог. Ми гаварім бог падразуміваєм Лесь" (с)
Як на мене, гарна екранізаціє п'єси Леся Подерв'янського.

Словник психіатричних термінів

Мені на очі потрапив словник психіатричних термінів. Якщо добре подумати я виявляється дуже хвора людина. Ось неповний список моїх хвороб:

Абсенція - стан несвідомості.  Мда, думаю періодично я буваю в стані несвідомості
Автосадизм - самокатування. В мене це щодня, тричі на день, після їжі!
Автосугестія - самонавіювання. Постійно намагаюсь щось собі довести, може наступна хвороба випливає з цієї?
Автохтонні ідеї - хворі відчувають власні думки як якісь чужі, кимсь навіяні.
Агнозія - розлад пізнавання. - Здається в мене і ця хвороба, з пізнаванням в мене явно якась лажа, принаймні з висновками з цього пізнавання.
Агравація - перебільшення пацієнтом своєї хвороби. - Це здається головна хвороба ;)

О! А тут цілий комплекс, ці хвороби треба розглядати разом:
Агресія - напад. - Частенько безпідставно нападаю на людей
Агрипнія - безсоння.
Адинамія - нерухливість. На роботі я як тюлень, навіть їм за компом.
Ажитація - збудження. - Моральне звісно
Акоазми - елементарні слухові галюцинації (шуми, свисти, гуркіт, шипіння у вухах тощо).
Акустична агнозія - словесна ("душевна") глухота. - !?!?!? Точно!!!! В мене душевна глухота! Як же вірно підмічено!
Алогія - безрозсудність.
Амбівалентність - одночасне існування протилежних оцінок одного і того ж явища, факту.
Апантропія - огида до суспільства.
А ще в мене Аутистичне мислення - мислення, відірване від дійсності; хворий не зважає на докази оточуючих. - Ніфіга не зважаю, чесно!
Безплідне (хворобливе) мудрування - порушення мислення, коли хворий зайнятий розв'язуванням непотрібних питань. - В мене це з дитинства, постійно намагаюсь знайти відповідь на непотрібне питання сенсу життя наприклад.
Вихор ідей, фуга іде арум (лат.) - прискорення думок (при маніакальному синдромі). Інколи відчуття що час зупиняється, а я продовжую думати.

Дійшов тільки до літери “В”, далі читати словник просто страшно.

Аменція

Led Zeppelin можна відкривати для себе нескінченно довго. Сьогодні це трек "Ten Years Gone" - такий самий тягучий, як і десять років що пройшли, наповнений невиправданими надіями, втраченими сподіваннями і радістю за кожну власну помилку. Така музика - це машина часу яка діє тільки в одному напрямку і тільки на визначений час. Згадую свої десять років назад... Відчуття дивні, повна аменція.


А які були ви десять років назад? Про що мріяли, чого боялися? З ким спілкувалися? Хтось з тих людей ще є у вашому житті?

Життя знов починає скочуватися в якісь єбєня. Не хочу бачити нікого з старих друзів. Навпаки, хочу їх послати і набити їм пику (ну власне з одним я це вже зробив)
Довбане літо з його гіперсексуальністю і лінощами одночасно. Це просто смерть. Хочу поїхати кудись далеко, на південний полюс, до пінгвінів, чи ще кудись.
Чого люди які  мене оточують в своїй більшості ідіоти? Чого вони не розуміють елементарних і простих речей? Чому кожен підірас вважає що він ні в чому не винуватий?
Сьогодні зловив себе на думці, що єдині люди з якими можу розмовляти це віртуальні-френди. Дивно? Закономірно!

Сьогодні прокинувся від того, що розривався будильник, весь мокрий, на зім'ятих простирадлах. Снилися кошмари, причому коли раніше я ними впивався, то ці були неймовірно страшні тому я їх і забув як тільки прокинувся. Звісивши ноги з ліжка сидів хвилин 5 відсапуючись як після тривалого бігу. Таке зі мною вперше.