четвер, 30 вересня 2010 р.

Я і мій друг Сірьожа...


Ну нє, взагалі не Сірьожа, і друг був не один, їх було багато. Корочє, про шо це я, га?!

Знаєте як народжуються мудаки? Коли їх б'ють по голові за принесені листи. Хоча шанси не стати мудаком все ще є. Принаймні в очах щось таке було. І на диво було забагато шмурдяка, інколи я про нього просто забував. А я ж бо ніколи не забуваю про шмурдяк!
Страшне одним словом.

І в Макса були труси з їжачками, це дуже важливе зауваження, бо цими трусами він єднався з Жанною Довгич і з фісташками (хоча з ким більше не зрозуміло). Їжачки з його трусів постійно шаруділи целофановими кульками і голосно ковтали шмурдяк, інколи вони сміялися. Зрідка усі хором, але в основному реготав великий товстий їжак з червоним носиком.

Леся Українка з сіськами це щось ;) Шкода що люди тоді не фотографувалися для Playboy.
Але я хочу сказати не про те. А про що?! Про що я, блять, хочу сказати?! ГА!?!?!? Хулі ви мовчите? А....

Якщо ви ще цього не робили, біжіть і подивіться оце кіно.

Отакий він мій друг Сірьожа.... І я тоже скучний.

середа, 22 вересня 2010 р.

Регулювальник

Що може бути краще аніж регулювальник? Такий стрункий, підтягнутий в синій випраній формі, з помаранчевими смужками на грудях. А в руках чорно-біла, як телевізор "Весна", паличка. І цією паличкою він впевнено вимахує як Ґаррі Поттер коли думає про груди Ґерміони. Ось він свистить у маленький свисточок, і на мить в його очах прокидається щось таке хлопчаче, напевно регулювальник згадує, як колись малим він свистів у якісь свистульки і мріяв. Може про космонавтів, може про водіїв, а може і про регулювальників. Але вже в наступний момент він згадує що він на дорозі, що він працює, що він керує життям. І в бік швидких машин летить загрозливий, попереджувальний свист, смугаста паличка підлітає вверх і зупиняється. Потім він повертається до нас, до пішоходів і щиро усміхаючись манить нас рукою, так ніби запрошує... "Ідіть, не бійтеся, я зупинив для вас машини, я зупинив час аби ви могли перейти на інший бік життя". І ми йдемо до нього усі і старенькі бабусі, що ліктями розпихають всіх навколо, і дивно одягнуті молоді люди,  дівчина в піратських чоботах і зайобані офісні працівники, прищаві підлітки і маленькі лисуваті чоловічки котрим за 40. Ми поспішаємо до нього і бачимо що на зустріч нам ідуть такі самі люди.
А як же хочеться зупинитися, взяти регулювальника на долоню, погладити по синьому кашкетику з козирком і залишити жити в себе в мізках. Бо це, блять, дуже сумно коли ти живеш без регулювальника в голові.

понеділок, 20 вересня 2010 р.

Знаєте що таке проблема національного масштабу? Це коли у вітрині весільного салону висить сукня для вагітної нареченої.

пʼятниця, 17 вересня 2010 р.

Нас мають зненавидіти

НЕНАВИСТЬ!
Данный текст содержит зашкаливающее количество НЕНАВИСТИ.
Мы настоятельно рекомендуем убрать от мониторов людей, животных со слабой психикой, кормящих женщин и детей.






Normal
0


21


false
false
false

UK
X-NONE
X-NONE






































































































































































/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:"Times New Roman";
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;
mso-fareast-language:EN-US;}

Нас мають зненавидіти. Холодними зимовими вечорами, в теплих шестикімнатних квартирах, наманікюрені матусі мають розповідати пещеним білоголовим синочкам  про наші звірства і жорстокості.

Вбивали, катували, стріляли і різали. Вони приходили вдень, не боячись нікого і нічого, вони хапали усіх на кого впала хоча б тінь підозри. Вони підривали наші автомобілі, вони катували наших чоловіків, вони залякували наших дітей. Не маючи нічого святого, ці люди прикривалися високими ідеалами революції, і знищували нас усіх. Вони забирали все, що ми нажили непосильною працею, і віддавали нібито назад державі. Але ж ми знаємо, що вони хотіли тією державою керувати, а значить все наше добро вони забирали собі. А в нас було так багато всього, банківські рахунки за кордоном, вілла в Ніці, острів в тихому океані, чотири нафтові компанії і одинадцять заводів, а ще три куртки замшевих, 7 портсигарів срібних… Ой сину, то були лихі часи! Тоді ніхто не міг почувати себе в безпеці. Тоді за підозрою, тільки за однією підозрою (!!!) в співпраці з ФСБ розстріляли твого дядька-депутата Верховної ради. Все його майно конфіскували і повернули державі, продали всі чотирнадцять автомобілів, уяви сину всі чотирнадцять, навіть якогось задрипаного Порш Каєна не залишили вдові твого дядька. І вона, бідолашна, як останнє бидло змушена була їздити в метро(!), сама,  ти тільки уяви, мусіла купувати продукти в супермаркеті готувати їжу. Я розказую тобі все це сину, аби ти знав, знав і пам’ятав, які були ці люди.

Але ще жорстокішими вони були до своїх, до зрадників, до тих хто перекинувся на нашу сторону. В ті часи в них існувало таке правило: за зраду вони вбивали і самого зрадника і всю його родину до третього коліна. Не щадили нікого, ні старих ні дітей! Тому серед них і було так мало запроданців, тому з ними було важко боротися, адже їх неможливо було підкупити, життя ж бо було важливіше за гроші. Отакі це були люди, страшні і непередбачувані і згинули вони всі страшною смертю. Вирізавши більшість депутатів Верховної ради, повісивши нашого любого Президента Віктора Федоровича Якубовича і випаливши на його грудях розпеченим залізом «ЗЕК», вони не зупинилися. Вбиваючи і мордуючи представників як влади так і опозиції вони кіньми волочили Юлію Володимирівну Тормошенко вулицями Києва, Ганну Хєрман вони розіпнули на Хрещатику, а бідоласі Льончику вони в сраку вставили ракету і намагалися запустити його в космос. Пана Плющенка вони просто застрелили, а Петра Симоненка-Підаркенка довго катували посадивши на палю. І зупинилися вони тільки тоді коли перебили майже всіх хто колись був при владі. І зробивши це, зібралися всі на центральній площі Києва, розклали велике вогнище і всі зійшли на нього. І згораючи заживо один з них викрикнув:

«Ми вмираємо, бо революціонери мають вмерти, вони не мають морального права жити і не можуть будувати країну, тільки жертовністю можна стати героєм. Свою справу ми зробили, далі діло за вами! Але пам’ятайте урок якого ми вас навчили і не дозвольте, аби ми змушені були б повернутися.»

Тому синку, нам довелося виїхати, тому ми зараз на чужині. Але добрий дядя Пулін нас, вірних своїх підданих не забув, він нас прихистив, дав нам дах над головою. І за це ми йому довічно вдячні. І з вдячності ми мусимо ненавидіти їх до глибини душі, клятих холів і малоросів, шовіністів і антисемітів, масквофобів і ляхоненавистників! І хай вічно смажаться їхні душі в пеклі.

А тепер спи синку, спи і хай тебе зігріває ненависть до України.



УВАГА!!! Всі персонажі, місця і події в даній статті є вигаданими, будь-яке співпадіння з реально існуючими людьми є випадковим. Але Служба Безпеки України все рівно має мене заарештувати і розстріляти, за спробу державного перевороту, за погрози президенту, за розголошення державної таємниці і за піздьож!

четвер, 16 вересня 2010 р.

Кафка і Я

Но вы сидите и читаете Кафку.
Нет лучшего способа сбрендить, чем Кафка вместо секса. (с)

Хочу десь знайти повне зібрання творів Франца Кафки. Хтось бачив є таке видання українською чи хоча б російсько
ю? Чи не знаєте де купити?

Коли Сонце було богом



Normal
0


21


false
false
false

UK
X-NONE
X-NONE






































































































































































/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:"Times New Roman";
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;
mso-fareast-language:EN-US;}

Вчора таки виконав давню обіцянку і подивився фільм «Коли Сонце було богом». Думаю до фільму варто поставитися чесно і визнати, дивитися було цікаво. Незважаючи на деякі історичні неточності  і в певній мірі польський шовінізм, можна сказати що фільм вдався.

З самого початку мене дуже здивувало те, як в фільмі були зображені ідоли. Видно, що за основу був взятий Святовид, адже тільки цей бог має чотири обличчя під однією шапкою, що дивляться в різні частини світу. Але чому ж тоді режисер не дотримався повної історичною відповідності і навіщось дав ідолу в руки блискавку, символ Перуна? Також напевно Єжи Гофману здалося забагато зробити на ідолі три пояси і він залишив два. Чи може не знав він що три частини ідола означають Наву – світ мертвих, Яву – світ людей та Праву – світ богів? Також дивним чином виглядали половецькі кам‘яні баби на священному острові, ну але хай то теж лишиться на совісті пана Єжи.

Як на мене режисеру вдалося головне, донести лейтмотив – народ мусить мати князя і має його шанувати, князь має дотримуватися законів, навіть більше ніж інші. Вдало показані вікінги, такі собі грабіжники з честю і гідністю, адже думаю, саме такими вони і були. Ну і звісно яке ж то кіно без романтичної лінії, він бачить її в лісі і закохується, але вона призначена богам. Він просить її руки, але її брати відмовляють, він намагається її викрасти. Класика. Але так вдало показана класика, що геть сам задумався, а чи не вирішити і мені мої душевні проблеми просто, узяти і умикнути її J

І все було б добре, поганець-князь помер, його військо розбите, його підступна дружина покарана смертю сина. Але що це?! Вже йдуть титри і що я чую: «А правнук його Мєшко, вирубав священні дуби, скинув старих богів, і ввів в країні полян віру і христа». І я кажу собі стооооп!!! В країні ПОЛЯН!?!? Всі герої мають польські імена, вони говорять польською, вони кажуть «піти в Русь», себто себе Руссю не вважають, але вважають себе полянами!? Тут мені захотілося плакати і сміятися. Сміятися бо ляхи, які не вважають себе слов‘янами (почув це в розмові з одним поляком) тут чомусь вирішили, що вони поляни. Плакати бо чому ж так багато людей намагаються вкрасти нашу історію і зробити вигляд що це вони, а не ми поляни, що це вони, а не ми русичі. Що ж, може Єжи Гофман не мав на увазі ніц поганого, тоді я просто пораджу йому краще вчити історію. А якщо мав, тоді відповім йому словами з давньою української пісні:

 Шануйтеся вражії ляхи, скажені собаки,

Йде Залізняк, Чорним шляхом

За ним гайдамаки…

До чого  це я? А до того що ваш фільм пане Єже, навчив мене того, що за кожну кривду, рано чи пізно приходить розплата.

понеділок, 13 вересня 2010 р.

Гламурна лопата

Постити чужу хєрню в жж в принципі не маю звички, але тут не втримався. Думаю саме такими аксесуарами мають працювати "справжні" будівельники.







неділя, 12 вересня 2010 р.

Чорна, дуже чорна археологія

Вчора був досить вдалий день, ми підняли кілька непоганих монет. Але безперечно найцінніша знахідка потрапила до рук мені.
Польський срібний злотий 1767 року, вага 5,31 грама 550-ї проби. На аверсі портрет короля Станіслава Августа Понятовського і напис "STANISLAUS AUG D G REX POL M D L". На реверсі герб і номінал в грошах (4GR) і в долях марки (LXXX EX MARCA PURA COL)

фото

пʼятниця, 10 вересня 2010 р.

Якось вже тиждень промайнув, а я так і не спромігся розказати як там Кривий Ріг. Так от.

- На вулицях велетенська кількість україномовної реклами, це приємно радує (в порівнянні з Києвом звісно) .
- На житлових будинках часто вивішують прапори, геть в нас такого не побачиш.
- Бикуватих облич на вулицях більше, але агресивності помічено не було.
- Враження від архітектури і зовнішнього вигляду - совок і униніє.
- Червоні калюжі бачили, червоних собак - нє.
- Я виграв парі і тепер маю пляшку вина (ніхто з моїх товаришів так і не спромігся переспати з дружкою)
- Я мало спав і три дні склеїлися в один
- Я багато пив і тепер нарешті не хочу пити ще.
- В неділю вранці я дивився кулінарну передачу з дикого перепою і тепер здається вмію готувати картоплю по угорськи
- Весільні фотографи в Кривому Розі це піздєц.

А взагалі враження позитивні, чомусь хочеться відвідати місто ще раз.

середа, 8 вересня 2010 р.

Маленька казочка без щасливого закінчення







Normal
0


21


false
false
false

UK
X-NONE
X-NONE








































































































































































/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:"Times New Roman";
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;
mso-fareast-language:EN-US;}

Давним-давно, я завів собі акаунт на formspring.me і на цьому казочку можна було б завершувати якби перечитуючи питання звідти я б не зрозумів наскільки деякі з них влучні і правильні. Вони заміняють кілометрові описи, проникають в суть речей, змушують задуматися.

Формат питань\відповідей це формат сучасних романів. Отож:

 

Q: Якби у тебе був шанс змінити лише один свій вчинок у житті, що б це було?

A: Я б не народився

http://www.formspring.me/Velimyr/q/378029225

Q: чого люди такі?

A: В них занадто мало стріляють

http://www.formspring.me/Velimyr/q/411055341

Q: як твоя весна? привіт .

A: Привіт) Дивно, трохи сумно, трохи розчаровано, трохи еротично, трохи хаотично ;)

http://www.formspring.me/Velimyr/q/548250941

Q: привіт. ти хто?

A: Сам дуже хочу це дізнатися Привіт.

http://www.formspring.me/Velimyr/q/655242764

Q: najtcinnishe ?

A: Її очі, коли вона щаслива.

http://www.formspring.me/Velimyr/q/931363193

Q: Найяскравіший спогад за останній час...

A: Сни. Реальність, нажаль, сіра і нецікава.

http://www.formspring.me/Velimyr/q/958702840

Q: чого тобі не вистачає зараз?

A: Жіночого тепла і розуміння, простих слів і легких доторків, останнього ковтка на дні пляшки, тихого озера залитого місячним світлом. Але найголовніше не вистачає Світла.

http://www.formspring.me/Velimyr/q/1011993983

Q: твоя ідея-фікс ?

A: красиво вмерти

http://www.formspring.me/Velimyr/q/1083091368

Q: пам*ятаєш?;)

A: Звісно пам'ятаю....ще отскілечки лишилося)))

http://www.formspring.me/Velimyr/q/328469905