Інколи хороші вихідні рятують життя. Холодна вода, що б'ється біля твоїх ніг, випаровується від теплоти очей. І ці мікроскопічні гранули водню і кисню, летять вверх в синє весняне небо, вони збивають невтомних чайок наче зенітна артилерія, вони трусять твоє серце наче пальму з бананами, кричать тобі в вуха: "весна! весна! весна!"
Прогулянково-концертна субота - саме така, яку я довго чекав, я маніакально дивився на Алісу, сидів в темному залі на презентації нового альбому Тінь Сонця і вкотре переконувався, що очі кажуть про людину всю правду.
Неділя схожа на холодно-теплий Дніпро, вона хлюпалася біля ніг і куйовдила наше волосся, вона познайомила мене з новими людьми і подарувала гарну подорож у Вишгород.
Кілька фото у додаток як підтвердження того, що за зиму я зовсім забув як фотографувати :)