It's rock-n-roll babe! Або історія про те як я їздив автостопом на фестиваль "Старе Місто"

Сьогодні, meine liebe freunde, я навчу вас робити чудовий рок-н-рольний коктейль!
Спочатку берете одну давню і дуже хорошу подругу і одну трасу Е40, змішуєте їх у пропорції один друг на 535 кілометрів, додаєте п'ять автомобілів, сонячну погоду, цікаві розмови, гарні краєвиди, один ред-булл, два сирники з родзинками, кілька міст (за смаком), а ще одну вантажівку зі ста тисячами рулонів туалетного паперу "Кохавинка" (це для особливих гурманів) . Все це крутите, котите, змішуєте, перевертаєте з ніг на голову, міксуєте, шейкаєте і взагалі робите всілякі шалені штуки. Це і буде основою вашого коктейлю. Тепер переходимо до коктейльних цікавинок. Берете фестивалть "Старе Місто", ріжете його на шматочки-фрагменти, поливаєте дощем, сушите палючим травневим сонцем і посипаєте градом, додаєте краплинку "мокрих танців", трохи пива ("Старого Міста" звісно ж), трохи мрій, трохи сподівань, трохи гарної музики, трохи смішних музикантів. Усім цим поливаєте автостопну основу вашого коктейлю, а зверху кладете найсолодше: улюблений Львів і кілька знайомств з хорошими і симпатичним людьми.
Смачного! ;)

Вчора ненароком видав сакральну фразу: "здається мені останнім часом не вистачає рок-н-роллу, до я так звик протягом цієї весни" і справді, весна була наповнена цією небезпечною "крутильно-качальною" субстанцію трохи більше ніж повністю, починаючи з Дня Святого Патріка мене захопило, понесло і більше не відпускало, аж до недавнього моменту. Події текли алкоголем по венам, картинки і міста мінялися перед моїми очима, нічні гопники обходили стороною дивака, від якого так віяло запахом радості і нескінченного алкоголю. І тільки запах і смак "ЛС" на моїх губах манив все далі в безодню "трешу і угару".
Тому зарізко це все скінчилося. Останні два тижні я, ніби хороший хлопчик останній задрот сидів вдома, читав книжечки, дивився фільми і вчергове проходив "п'ятих героїв" за ельфів. Я скучив. Скучив за рок-н-ролом, і він повернувся. Мене рубає і ковбасить тільки від однієї думки що в п'ятницю я автостопом поїду у Львів на "Старе Місто". Мені вже ввижаються маленькі містечка які доведеться проїжджати, місцевий алкоголь який доведеться пити, дівчата яким доведеться посміхатися. Все це буде... буде... буде... зовсім скоро...

P.S. Еріх Фром каже що те чим я займаюся це втеча від свободи, що це черговий мій ескапізм, яким я прикриваюся від проблем, але кого це цікавить!? ;)

Про Чортів Яр в якому чортів треба привозити з собою...

Археологічні розкопки на сих вихідних виявилися абсолютно невдалими, із знахідок - лише російська царська монета номіналом в 1\2 копійки. Зате тепер я знаю надзвичайно гарне місце на березі річки Ситної. Ми ночували в Чортовому Яру, що поруч з стародавнім зруйнованим половцями містом Раставець (тепер село Білилівка). І хоча жодного чорта я за весь вечір так і не побачив (а поговорити мені з ними було про що) але місця там дуже цікаві.
А вже наступного ранку о 5-й годині, збиваючи росу з ранкової трави я знову пішов на розкопки в сусідній яр, який називається Попів Яр, кажуть в ньому колись був хутір де жили попи (цю історію нам розказав місцевий абориген Костік який пас корів). Але замість хутора я знайшов залишки збитого в часи війни радянського літака, весь горбок був всіяний шматками рваного дюраля, фарбованого назелено, та знову ж таки жодних цінних знахідок. Так ні з чим і довелося повертатися додому.
На шляху назад, я ще заглянув в Безодню (село Безодня) і відчув як це коли безодня дивиться в тебе, але на полі поблизу цього села, де було поселення Черняхівської культури, я теж нічого не знайшов, тому остаточно зрозумівши марність сподівань хоч щось викопати я сів на ровер і поїхав в бік Козятина. А вже біля самого міста мене накрила дощова хмара, так що додому я приїхав промоклий до нитки, але на дивно щасливий :)

Помітив цікаву особливість - найпростіше говорити про інтим цитатами з Буковскі:

"Секс был прекрасен; смех у нас тоже был. Я едва ли мог вспомнить более цивилизованное времяпрепровождение, никто из нас ничего не требовал, однако теплота присутствовала, все происходило не без чувства, не как одно дохлое мясо совокуплялось с другим. Чужие при встрече, чужие при расставании - спортзал, полный тел, безымянно раздрачивающих друг друга. Люди без морали часто почитают себя более свободными, но им, главным образом, недостает способности чувствовать или любить. Поэтому они становятся оттяжниками. Покойники ебут покойников. В их игре нет ни азарта, ни юмора - просто труп впиздячивает трупу."

Травнений Крим

Я завжди з недовірою ставився до Криму. Так сі стало, що в дитинстві море мене ну ніяк не захоплювало (втім як і зараз) тому особливого пієтету я не відчував. Не додавало Криму балів ні кількість російський шовіністичних організацій, ні загальна російськомовність регіону. Але було дещо таке, що змушувало постійно повертатися до думки про відвідини Криму. Гори. Так склалося, що любов до них змушує мене їхати як завгодно далеко, мерзнути в наметах, тягнути важкий наплічник під дощем чи робити ще багато всіляких "дурниць", а все це тільки заради того, аби зійшовши на гору побачити таке видовище