Є жінки які дуже гарні фронтально, але коли дивишся на них в профіль хочеться стрілятися від розчарування. Я взагалі вважаю, що коли бачиш на вулиці дівчину з гарним профілем, треба терміново освідчуватися їй в коханні, дарувати квіти і пропонувати одруження, це ж бо буває так рідко в нас час.
Коли в світлі сонця що заходить, в іншому кінці маршрутки, ти бачиш симпатичну дівчинку в червоному платті, яка стоїть до тебе боком і своїми тонкими пальчиками стискає не менш червону, аніж плаття, книгу, в такі моменти хочеться вимкнути світ, поставити його на паузу, викрутити ручку гучності на максимум і слухаючи плейліст Грегорі-Алана Ісакова в своїй голові, безкінечно дивитися на цю милу особу з таким чарівним обличчям. І коли на черговій зупинці вона виходить, а ти їдеш далі у темряву міста, хочеться вистрибнути за нею, прямо з дверей маршрутки потрапити в несміливий доторк її обіймів і, запинаючись та збиваючись на кожному слові, розповідати їй про будову зірок, що плавають над її вулицею, про символічність червоних книг в житті і про творчість французьких алкоголіків. Хочеться повести її вглиб кривих вуличок обсаджених гарячими червневими деревами, поміж сірих багатоповерхівок в вінках яких кохаються і сваряться люди, хочеться разом з нею підглядати за цими людьми, за тим як вони їдять, як розмовляють, як дивляться одне на одного, хочеться нескінченну кількість разів губитися в сплетінні двориків і вулиць.
Так хочеться зробити хоча б крок, але мрія завжди краща за реальність, тому її підбори стукотять по асфальту який я ніколи не побачу, а руки стискають книги які я не читатиму. І вона йде повз високий ліхтар, що засліплює мої очі, ховаючи від мене ту чарівну незнайомку в червоному платті...
пʼятниця, 17 червня 2011 р.
четвер, 2 червня 2011 р.
Через вчорашні глюки з ЖЖ, запланований на вчора пост, публікую сьогодні:
Сьогодні вранці я відкрив очі і першою фразою, яку я почув були слова бабулі в якої я знімаю житло:
"Праведнику на небе дают две тысячи рублей"
Це була перша фраза яку я усвідомив за день...
Уявіть собі, потрапляєте ви до воріт раю, на вході архангел, зважує вашу душу, визначає міру добра і зла яку ви зробили за життя, міряє всі ваші гріхи, а потім каже:
- "Вітаємо ви праведник! Пройдіть в ворота раю."
І ви йдете, всі такі щасливі, а за воротами ще один ангел, дає вам дві тисячі рублів, ви з великими від здивування очима, розписуєтеся у відомості і питаєте:
- "А що тепер"
А ангел вам каже:
- "А тепер пішов звідси ..."
Сьогодні вранці я відкрив очі і першою фразою, яку я почув були слова бабулі в якої я знімаю житло:
"Праведнику на небе дают две тысячи рублей"
Це була перша фраза яку я усвідомив за день...
Уявіть собі, потрапляєте ви до воріт раю, на вході архангел, зважує вашу душу, визначає міру добра і зла яку ви зробили за життя, міряє всі ваші гріхи, а потім каже:
- "Вітаємо ви праведник! Пройдіть в ворота раю."
І ви йдете, всі такі щасливі, а за воротами ще один ангел, дає вам дві тисячі рублів, ви з великими від здивування очима, розписуєтеся у відомості і питаєте:
- "А що тепер"
А ангел вам каже:
- "А тепер пішов звідси ..."
Підписатися на:
Коментарі (Atom)