четвер, 15 грудня 2011 р.

Інколи хочеться отак взяти і написати всю ту фігню, яка живе в мене в голові, в ЖЖ. Когось обматюкати, на когось наїхати, висловити кілька їдких зауважень, написати десяток "влучних" коментів. Хочеться порозпалювати ворожнечу на політичні теми, на релігійні і національні, хочеться зайти в чужі блоги, наспамити і нафлеймити, показати який я Д'Артаньян а всі навколо підараси нехороші люди. Хочеться щоб весь світ знав що який я толерантний, вихований, чемний і розумний, щоб всі довідалися що я ліберал, демократ, крутий чувак, філософ, інтелектуал, інтелігент, диригент і просто маладєц!

Але потім подивишся на тих хто не стримався і зробив це до мене і опускаються руки. Якщо наші діти колись почитають наші блоги, вони жахнуться того, ким були їхні батьки. Тому я не буду писати нічого з вище перерахованого. Мій максимум це цей пост - констатація факту.

P.S. Сину, якщо ти колись читатимеш цей пост, вибач свого тата за матюки в тексті. Пам'ятай - матюкатися не можна!