Nightwish

Інколи дитячі враження лишаються з тобою протягом всього життя. Достатньо відчути певний запах, почути певний звук і ти повертаєшся в дитинство, згадуєш події які відбувалися коли ти ще пішки під стіл ходив. Пізніше запам’ятовувати запахово-звукові події стає все важче, як я не намагався я не зміг пригадати що відчув коли вперше почув Nightwish. Проте, я на довго запам’ятаю як я їх вперше побачив вживу на сцені. Це була суміш казки, цирку, дитячості і серйозності, музиканти були саме такими якими я їх собі уявляв – поєднання північного холоду і неймовірності від того що мої очі бачать їх без розділення монітором.
Сказати що Nightwish в цей вечір були круті це не сказати нічого. Проте вразили вони мене грою, не своїм виглядом, не шоу програмою з вогнем і піротехнікою. Вразило інше – те що на сцені вони виглядали саме як команда, як гурт, а не як окремі музиканти. Я ніколи не бачив раніше такого єднання кількох людей в один музичний організм, було одразу ж видно що це люди не чужі одне одному, що вони друзі, справжні і щирі. Маленький Емпу, бігаючи по сцені зупиняється біля гігантського Марко, показує йому ріжки, а потім ніби вибачаючись кладе йому на плече голову. Тоумас який у своєму знаменитому капелюсі нагадував мені чеширського кота, з любов‘ю (я не побоюся цього слова) оглядає своїх колег на сцені, а Марко підморгує барабанщику і посміхається. Вони не просто роблять свою роботу, не просто грають, вони розказують свої спільну історію. Розказують зі сцени що їм снилося, як вони сиділи в затишному фінському пабі (чомусь мені здається що всі фінські паби затишні і там подають неймовірно смачні страви в назвах яких багато подовжених літер як в іменах музикантів), вони розповідають ким хотіли бути в дитинстві, як вперше зустрілися, звідки в них любов до музики. Саме тому вони так щиро звучать, так відверто і так правдоподібно.
Трохи з загальної картинки вибивалася Аннет, своїми товстенькими руками, дивним макіяжем і не дуже гарним вокалом, але її можна пробачити, важко старатися буди «як Тар‘я». Інколи вона просто губилася на сцені і губилася в звучанні, я часто забував що в Nightwish є ще й вокалістка.
Було зіграно багато гарних пісень, але найцікавіше що всі вони складалися в певну картинку, це не були просто треки певним чином підібрані для концерту, це був цілий фільм із зачином, і епілогом. За це і велетенська подяка прекрасним Nightwish!

Про відра наповнені любов'ю до Батьківщини

Читаючи сьогодні на Українській Правді статтю Карпи, невідомо про що, я вкотре зрозумів що деяких людей просто не можна випускати за кордон, не можна давати їм вчитися у вишах, влаштовуватися на нормальні роботи, їм просто не можна дозволяти вчитися читати і писати, інакше вони починають безпідставно вважати себе інтелектуалами.

Серед моїх знайомих є певна кількість розумників, які вважають що раз побувати закордоном достатньо аби зрозуміти як там кльово і як тут хєрово. Вони, як Карпа, думають що варто лише перетнути кордон хоч один раз і ти одразу вивищуєшся над своїми співвітчизниками які ніколи не покидали межі країни.
Купивши квиток 2-го класу в потяг Укрзалізниці вони вже відгородилися від сірої сами оточуючого бидла, то що вже говорити про сраний гроб з крильцями від якого відвалюються запчастини, який вони називають літаком. Вони їдуть, летять, повзуть і скачуть на захід, в омріяну Європу з висолопленими язиками і їбанатськими посмішками на обличчях, а сонце, що сідає за обрієм, відбивається в їх мутних очах. Вони думають: "от зараз, ще трошки, ще зовсім трохи потерпіти і я побачу інший світ, гарний, доглянутий, і чистий, наповнений чемними європейцями (чи, ситуативно, смішними азіатами чи екзотичними африканцями) і я стану теж файним меном, дуже чемним і успішним, наберуся там розуму і коли повернуся додому всім розкажу ДЕ Я БУВ!!!". 
Я думаю після повернення на батьківщину таких подорожніх треба товкти носом в відро з лайном. Я на повному серйозі! На всіх вокзалах, у всіх аеропортах треба ставити відра з лайном і кожного українця після прильоту\приїзду спеціально навчені люди повинні тицяти носом в те відро доки він не зроміє - нема значення де ти був, значення має тільки те хто ти є!