Коли не хочеться зовсім нічого, чи точніше нічого вже не можеться... бо випробувані всі способи, бо передумано, переговорено, перебито багато тарілок в серці. Коли не лишається зовсім нічого крім снігу за вікном... Тоді світ вибухає на тисячу маленьких частинок і летить в різні боки боляче ранячи навколостоячих. Або ходячих бо всі вони йдуть від мене. Кудись далі. Коли світло проривається крізь пори твого тіла і летить в темряву - не лишається нічого іншого як впавши на землю скиглити, скребти пальцями замерзлу землю і вити зрошуючи її слізьми. Коли віконні шибки дзвенять в грудях, коли скло уламками сиплеться на шию...тоді нічого не залишається як тільки дістати свій Вальтер і вистрілити в скроню.