Тернопіль

Нещодавно я повернувся з Тернополя. Але повертатися не хотів, бо таки з новою силою розгорілося бажання послати усе це до біса і жити на заході.(я вже був почав шукати газети з оголошеннями пропоную роботу для програмістів).
Снігопад який був у перший день, ніяк нам не заважив, а навпаки додав місту зимово-цікавого відтінку. Мега-цікаві лавочки, що різняться від парку до парку, від вулиці до вулиці (Світозаре, лавки з інь-янем дійсно круті), цікава архітектура, та й просто доброзичлива налаштованість городян вельми мене порадували.
А ще приємно вразила дешевість таксі, смачна і знову ж таки дешева їжа, але найбільший шок був коли прогулюючись парком ввечері (до речі в Тернополі ввечері гуляє велетенська кількість молодих людей) я почув з колонок вмонтованих в ліхтарі класичну музику!!! А коли композиція завершилася, ведуча передачі (я так зрозумів) розповіла про композитора чия пісня звучала. Ось так потрібно виховувати підростаюче покоління.
Примно порадував Збараж, цікавий музей, з багатьма експонатами, дууууже симпатична екскурсовод, яку хотілося прямо там поцілувати. Власне Збараж був єдиною фортецею з музеєм де ми були, все було дуже цивільно і правильно. Ми ходили за екскурсоводом і чинно її слухали, розглядали старі мечі, щити і шоломи, я ще розглядав її губи...
Від фортеці в Скалаті залишилося тільки чотири башти і невелика стіна, але її зараз реконструюють, тому може скоро також буде щось цікаве. Порадували гуси і кури які паслися прямо на території замку і бабусі чиї хати виростають як гриби під кріпосними стінами.
Засніжена Кременецька гора Бона де розміщена фортеця (точнішее її руїни) стала нам доступною завдяки таксисту Павлу, який повозив нас по всьому місту і околицям, показавши багато цікавого, за це йому окреме "дякую"
Шкода що через сніг ми не потрапили до музею УПА, але то буде ще один привід поїхати в Тернопіль.
Фотки хто бажає можете глянути тут: http://picasaweb.google.com.ua/velimyr/STTUfG?feat=directlink


P.S. Мало не забув, в Тернополі гопники розмовляють УКРАЇНСЬКОЮ!!! І це не може не радувати, коли я бачив їх, то фактично шкірою відчував те що пан Дністровий описува в своїх творах.