Не міг не втриматися, аби не вліпити в ЖЖ такий чудєсний банер:
Для тих хто не в курсі, РК - моє улюблене дєтіще! Сенс мого життя, моє щастя і горе, моя радість і мій сум. РК - це те на що я витратив не один рік свого нікчемного життя. Це те, що, я сподіваюсь, лишиться в цьому світі після мене...
Потішив:)
ВідповістиВидалититекстом чи банером?
ВідповістиВидалитиТекстом, банером і тим, що РК житиму після тебе в серцях вдячних нащадків))
ВідповістиВидалитиНє ну ти ж знаєш, я без пафосу не можу.
ВідповістиВидалитиНє, ну без пафосу і толку немає. А так одразу уявляєш маленьких хлопчиків у косухах, які маршують центральною вулицями, кладуть квіти біля Тинка і співають Маму-Анархію... Або "ненавиджу" Зонтів. Серденько тьохкає...
ВідповістиВидалитиАга такий собі Тимоюгенд!
ВідповістиВидалитиО, нє, нє, тут вже починається манія величі, неврози, істерії і усі виразники едіпового комплексу... Тим більше, ті, в честь кого називають югенди, зазвичай, погано закінчують:)
ВідповістиВидалитиГарно. Я така рада за тебе, що є щось за що варто жити...
ВідповістиВидалитиОт тіко то нікому крім мене не треба))) Але певно то вже доля така...
ВідповістиВидалитиНу знаєш, не кажи так. Просто ти подумай, що майже всі відомі зараз люди були нікому непотрібні зі своїми витворами чи винаходами. Візьмем просто Шевченка. Його носили на руках, чи ганяли, збиваючи ноги в кров? Може колись і будеш відомим.;)
ВідповістиВидалитиТа ні, діло не у відомості, вона мені не так вже потрібна, справа в безініціативності деяких моїх знайомих.
ВідповістиВидалитинічого. не всі такі як ти. Але ти головне не вішай носа. Файно все буде.
ВідповістиВидалити