настрій... міняється надзвичайно швидко, від усвідомлення радості від того що дихаєш морозним повітрям, до розпачу від того, що для тебе те саме не зробить ніхто. Я втомився бути екзотермічним, втомився щось для когось робити. Хочу аби хтось посилав мені проміння щастя і тепла, а я їх асимілював. Хочу щоб хтось готував мені каву вранці, знаєте таку смачну і запашну, хочу щоб хтось турбувався як я сплю, чи не сняться мені кошмари, хочу щоб шлях з роботи додому не був таким холодним, хочу прокидатися вранці не від того що хтось свариться за стінкою. А ще хочу аби мене розуміли з пів слова, аби не треба було нікому нічого пояснювати... Мені всього того так не вистачає....а мало би...
То все сидить в грудях слизьким клубком і не дає нормально жити. Щоби то з ним зробити?
пісня дуже гарна)) а от що робити, не знаю. надіюсь, це в тебе самотність, а вона лікується)
ВідповістиВидалитивідпустити. - завжди лікувало.
ВідповістиВидалитиа пісня, між тим, і справді хороша.
нажаль не всі проблеми є змога відпустити, так само як і не всіх людей.
ВідповістиВидалитиLe Fay
ВідповістиВидалитиЗнаю, що видалиш його) Моє повідомлення) Знаю...Тому пишу тобі саме сюди.Знаєш...Світло є.Його багато-багато...Але чомусь воно ховає свої теплі промінчики за купою образ, недовіри, злості...Колись воно виходило на довгі-довгі прогулянки та зрідка ховалось під парасольку, коли йшов дощ)Воно пам*ятає навіть ті калюжі, по яких ти до нього йшов.До Світла...Але знаєш, його не буде без тебе, бо воно твоє.Ти його створив.Ти дав йому тепло.Ти ж дарував свічечки)І з кожним таким днем, як останні, воно все це втрачає остаточно...Хочеться забути все, як дурний сон і повернутися...Знаєш куди?Знаєш)МИ обоє про це мріємо.Немає тебе, немає мене.Пам*ятаєш?Я чомусь більш, ніж впевнена, що ми можемо.Бо інакше світ банально занепаде, бо надто вже МИ йому потрібні)Він навіть зв*язав нас)ниточками...Ще й срібними, міцними)Це ж недарма....нічого не буває просто так.Сумую за поглядами.Сумую за дощем.За чорним пухнастим створінням.За зірковим небом.За повідомленнями.За розмовами до 4 ранку.За суперечками типу:чай з цукром чи без?За тобою...за своїм серцем.