Иду по наклонной (с)

Охуїтельно кльове відчуття знати, що нікому нема до тебе діла, що ти лишився десь далеко від мейнстріму життя. Ти знову можеш бути собою, можеш нажиратися всмерть наодинці, можеш блукати вуличками, ходити мостами, шукати пригод на свою бідну голову. А якщо чесно, здається тормоза остаточно здали. Інколи розумію що я не контролюю свої вчинки, я можу зробити будь-що і це лякає і дико збуджує одночасно. Відчуття шалені, неймовірні і гострі. За останній час в моїй крові стільки адреналіну..... Стрибки з потяга на ходу, купання в крижаній воді, бійка з машиністами в електричці. Чорт забирай я нарешті живу як хочу. Треба ще стільки зробити вступити в окультну організацію, вбити людину, спробувати кокаїн, написати дописати роман, поблукати горами в грозу...
А хто має щось проти, хай іде до біса! Життя закінчується, треба встигнути пожити. Пожити і здохнути ако пес, тим паче останні слова в мене вже є ;)