Що може бути краще аніж регулювальник? Такий стрункий, підтягнутий в синій випраній формі, з помаранчевими смужками на грудях. А в руках чорно-біла, як телевізор "Весна", паличка. І цією паличкою він впевнено вимахує як Ґаррі Поттер коли думає про груди Ґерміони. Ось він свистить у маленький свисточок, і на мить в його очах прокидається щось таке хлопчаче, напевно регулювальник згадує, як колись малим він свистів у якісь свистульки і мріяв. Може про космонавтів, може про водіїв, а може і про регулювальників. Але вже в наступний момент він згадує що він на дорозі, що він працює, що він керує життям. І в бік швидких машин летить загрозливий, попереджувальний свист, смугаста паличка підлітає вверх і зупиняється. Потім він повертається до нас, до пішоходів і щиро усміхаючись манить нас рукою, так ніби запрошує... "Ідіть, не бійтеся, я зупинив для вас машини, я зупинив час аби ви могли перейти на інший бік життя". І ми йдемо до нього усі і старенькі бабусі, що ліктями розпихають всіх навколо, і дивно одягнуті молоді люди, дівчина в піратських чоботах і зайобані офісні працівники, прищаві підлітки і маленькі лисуваті чоловічки котрим за 40. Ми поспішаємо до нього і бачимо що на зустріч нам ідуть такі самі люди.
А як же хочеться зупинитися, взяти регулювальника на долоню, погладити по синьому кашкетику з козирком і залишити жити в себе в мізках. Бо це, блять, дуже сумно коли ти живеш без регулювальника в голові.
люди з таким Регулювальником в голові частіше почуваються щасливими
ВідповістиВидалити