Я ніколи не любив дівчат які палять. Завжди відчував до них стійку антипатію, при чому як моральну (палити для жінки - ознака легковажності) так і фізичну (Катрусі інколи хотів голову відкрутити, коли вона палила в моїх рукавицях). Я і мій закономірний чоловічий інфантилізм, вважали що так буде завжди.
Але сьогодні, розмовляючи по телефону, я зруйнував кілька догм. Тепер я знаю, що спогади передаються по телефону. Слухаючи голос однієї людини, я ясно відчув як вона пахне, так ніби вона стоїть в мене за спиною. Це було схоже на дію якоїсь машини часу з радянських фільмів. Стіни заблимали і потекли опадаючи до землі, я закрутився навколо власної осі, притискаючи телефон до щоки і ловлячи тонку суміш парфумів і цигаркового диму. Я ніколи не міг і подумати що цей запах може бути таким збудливим...