Очевидно, що в людей на безіменних пальцях знаходяться якісь дуже важливі мозкові центри. Інакше як пояснити те, що деякі люди стають після одруження йобнуті на всю голову?
просто цієї весни багато хто з друзів розходиться\розлучається. До одруження ніби розумні, адекватні люди, а потім шматок металу на пальці перетискає їм щось і кров в мозок не надходить...
Фріш казав, що "шлюб це труна для кохання". але суть не в шлюбі мені здається, а в зміні самої людини..чи неготовності змінюватися відповідно до нового середовища. бо одруження це дуже дорослий і виважений крок.
дозволю собі не погодитись з Фрішем.звісно, що рівень романтичності в шлюбі досить таки падає,зате з"являється сильне і стійке відчуття єдності, поваги, піклування.і кохання з якихось захмарних просторів переходить у довіру. воно не зникає.ні. воно,як енергія, перетікає з одного виду в інший. це так, з власного досвіду. хоча це в кого як. все дуже індивідуально
я не можу підвердити чи спростувати висловлення Фріша, бо на собі того не відчула....але певне уявлення склалося. про перехід кохання в довіру...по-моєму це зовсім різні речі..і без довіри кохання якраз і неможливо, тому як це воно має трансформуватися у свою складову? я не проти шлюбу, ні ні в якому разі...просто інколи страшно помилитися.
можливо, я не вмію того описати словами. але суть така : романтика частково вивітрюється, проте залишається щось значно сильніше. я не знаю як це назвати, бо ж поняття "кохання" охоплює досить широкий спектр речей.
а шлюб...знаєте,багато хто в шлюбі живе значно гірше,ніж без нього. може,тому що перекладає свої обов"язки на плечі партнера.
романтика..вона напевно просто переходить у іншу форму. коли бачу двох стареньких у парку (на жаль їх зараз обмаль), які повільно прогулюються, тримаючись за руки...оце справжні почуття! коли проживаєш кожен день з людиною, яка тобі нічим не зобов*язана, яка має такі ж самі права людини, як і ти..коли весь час шукаєш компромісів, коли...та безліч цих коли...хоча мені напевно про них говорити не варто) наш філософ вчив, що не можливо осягнути філософію тому, в кого немає відповідного досвіду...так напевно і з шлюбом.
ого. шось страшне таке, поділишся досвідом?
ВідповістиВидалитипросто цієї весни багато хто з друзів розходиться\розлучається. До одруження ніби розумні, адекватні люди, а потім шматок металу на пальці перетискає їм щось і кров в мозок не надходить...
ВідповістиВидалитиясно. печалька(
ВідповістиВидалитиФріш казав, що "шлюб це труна для кохання". але суть не в шлюбі мені здається, а в зміні самої людини..чи неготовності змінюватися відповідно до нового середовища. бо одруження це дуже дорослий і виважений крок.
ВідповістиВидалитивихід : не носити обручки? )
ВідповістиВидалитидозволю собі не погодитись з Фрішем.звісно, що рівень романтичності в шлюбі досить таки падає,зате з"являється сильне і стійке відчуття єдності, поваги, піклування.і кохання з якихось захмарних просторів переходить у довіру.
ВідповістиВидалитивоно не зникає.ні. воно,як енергія, перетікає з одного виду в інший.
це так, з власного досвіду.
хоча це в кого як. все дуже індивідуально
я не можу підвердити чи спростувати висловлення Фріша, бо на собі того не відчула....але певне уявлення склалося. про перехід кохання в довіру...по-моєму це зовсім різні речі..і без довіри кохання якраз і неможливо, тому як це воно має трансформуватися у свою складову?
ВідповістиВидалития не проти шлюбу, ні ні в якому разі...просто інколи страшно помилитися.
можливо, я не вмію того описати словами. але суть така : романтика частково вивітрюється, проте залишається щось значно сильніше. я не знаю як це назвати, бо ж поняття "кохання" охоплює досить широкий спектр речей.
ВідповістиВидалитиа шлюб...знаєте,багато хто в шлюбі живе значно гірше,ніж без нього. може,тому що перекладає свої обов"язки на плечі партнера.
романтика..вона напевно просто переходить у іншу форму. коли бачу двох стареньких у парку (на жаль їх зараз обмаль), які повільно прогулюються, тримаючись за руки...оце справжні почуття! коли проживаєш кожен день з людиною, яка тобі нічим не зобов*язана, яка має такі ж самі права людини, як і ти..коли весь час шукаєш компромісів, коли...та безліч цих коли...хоча мені напевно про них говорити не варто) наш філософ вчив, що не можливо осягнути філософію тому, в кого немає відповідного досвіду...так напевно і з шлюбом.
ВідповістиВидалитихаха, плюсую!
ВідповістиВидалититака вона, правда життя...
ВідповістиВидалити50/50
ВідповістиВидалитибули/стали