вівторок, 10 травня 2011 р.

Травнений Крим

Я завжди з недовірою ставився до Криму. Так сі стало, що в дитинстві море мене ну ніяк не захоплювало (втім як і зараз) тому особливого пієтету я не відчував. Не додавало Криму балів ні кількість російський шовіністичних організацій, ні загальна російськомовність регіону. Але було дещо таке, що змушувало постійно повертатися до думки про відвідини Криму. Гори. Так склалося, що любов до них змушує мене їхати як завгодно далеко, мерзнути в наметах, тягнути важкий наплічник під дощем чи робити ще багато всіляких "дурниць", а все це тільки заради того, аби зійшовши на гору побачити таке видовище



В Кримських горах небо падає прямо на море, воно рветься на пухкі білі кавалки і летить шукати заблудлих туристів, а знайшовши огортає їх і береже від усього поганого.
За чотири дні ми встигли побачити стільки всього: піднялися на Димерджи, купалися в водоспаді і в страшенно холодному морі, зійшли на Четир-Даг де грали в сніжки.


Нас було всього четверо - найоптимальніша кількість людей для походу.  Правда в останню ніч нам в намет ще хтось підкинув кошеня. Тому похід закінчували вже в п'ятьох. Досі не можу зрозуміти кому було потрібно вночі прийти на стоянку, відкрити нашого намета і покласти в нього маленьке котеня, але прокинувшись вранці я побачив як на мене дивляться гігантські котячі очі.

Погода була хороша тільки у перші два дні. А потім майже постійно небо було затягнуте хмарами чи туманом, тому фото вийшли не дуже яскраві :( Та все ж кілька хороших кадрів вдалося вхопити.


Але безперечно найбільшим задоволенням було сидіти "на краю світу", над урвищем. І хоча деякі особливо сміливі туристи стрибали на такі виступи і ходили по такому краю, що в мене в самого серце завмирало.


Якось несвідомо я постійно порівнював кримські гори з Карпатами, і хоча Карпати я все рівно люблю більше, все ж наступного року відвідаю Крим ще раз!


Більше фото можна побачити тут, ну а якщо вам і цих фото мало, видзвонюйте мене, ставте пиво і я вам покажу повну версію кримських фоток, з історіями про маленьку пташку яка налякала чотирьох здорових дядьків, про те як ми дивували росіян і ще купу всього цікавого.

11 коментарів:

  1. а я з сусідкою намєрєваюсь влітку сходити)
    ніколи не була у Кримських горах
    а хочуууууууу

    ВідповістиВидалити
  2. Я всеодно більше Карпати люблю, там більше диких місць, нетронутих цивілізацією. Але тут теж непогано.

    ВідповістиВидалити
  3. ех...гори...там відчуваєш, як тебе ніби підкидає в небо...)
    відчуваю, що це літо в мене буде насичине поїздками)

    ВідповістиВидалити
  4. Офіційне оголошення! За те ж саме пиво можу розповісти ті ж самі історії і показати ті ж самі фотки ;)

    ВідповістиВидалити
  5. Я теж оце перший раз був, але справді гарно, варто сходити.

    ВідповістиВидалити
  6. І мені більше Карпати подобаються, якось там простіше і легше.

    ВідповістиВидалити
  7. А я вже й не знаю як це коли весна, літо чи осінь НЕ насичені поїздками )))

    ВідповістиВидалити
  8. І чим закінчилася історія із кошеням?

    ВідповістиВидалити
  9. Кошеня нагодували і лишили в найближчому селі, одна бабуся сказала що кошеня місцеве тому не пропаде.

    ВідповістиВидалити