Про те, що живе за правим вухом...

Хуйня є в кожної людини, але на відміну від інших паразитів, живе вона не в середині організму, а зовні, за правим вухом, аби за кожної нагоди нашіптувати у те ж таки вухо всіляку єресь. Якщо вдуматися, то стає очевидною проста істина - людина не винувата в своїх помилках, усе це хуйня, яка через вухо вкидає прямо в голову дуже і дуже погані думки, які починають там активно розмножуватися. От скажіть вам було би приємно, якби у вас в голові хтось розмножувався? Це при тому, що може у вас у самих секс тільки на свята і окрім неприємно, вам ще й заздрісно? Отож бо й воно! Тому організм і починає чудити, намагаючись звільнитися від постійно оргазмуючої в голові хуйні.
Власне, маючи цю інформацію, цілком зрозумілою стає головна місія людства - боротися з тим, що живе за правим вухом. Але поки ще не винайдено пігулки для адекватності, доводиться від цього просто втікати. Найкраще втікати потягом, швидкість його руху якраз дозволяє відірватися від хуйні, хоча слід визнати, втекти повністю не вдасться ніколи.

Хештег жінки

Цнотливі поцілунки високогірних дівчат, що варті крутих підйомів і гірських спусків. Їхні чоловіки роблять віскі, їхні жінки запалюють його поглядами. Я купую і тих і інших за мідяки, які так довго збирав у жестяну банку під моїм ліжком. Скручую кришечку, наче ламаю їхні білосніжні шиї. Торкаюся губами їх горла і жадібно їх перехиляю в себе...

Опубликовано с помощью приложения LiveJournal для WP7

Про безкінечність життя...

Небезпечно вважати, що життя у людини всього одне. Так, їх не дев'ять як у котів, але і не одне. Їх рівно стільки, скільки потрібно аби зрозуміти істину, про цю кількісну ознаку. Очевидно, коли я допишу цей текст я вмру, хіба що не допишу його ніколи.

Якщо заплющити душу, разом з тим широко відкривши очі і добре придивитися до свого життя, то можна побачити де воно починалося і закінчувалося. А після того закінчення знову ставалося і розтілалося навколо тебе невивченими істинами і зробленими помилками. Проте не праві ті, хто вважає, що помилки, яких ти припустився в житті, треба виправляти. Навпаки, їх потрібно робити знову і знову, аби жити вічно. Думаєте найстаріші люди наймудріші, бо багато прожили? Та ні, вони геть усі нерозумні, бо стільки часу постійно повторюють свої помилки, постійно ідучи по колу, ні на крихту не змінюють свої слова чи вчинки. Та хіба ж у тому мудрість? Мудрість, вона виключно у правильній і вчасній смерті. Такій, щоб не було соромно подивитися в очі предкам на тому світі. Щоб прийти до них і сказати, дивіться який я молодий, а вже мертвий. Очевидно і що війна - то найбільше благо, бо дозволяє зрозуміти істину про безкінечність життя і померти. Я ж сподіваюся ви не думали що кулі чи снаряди можуть вбити? Ні, вбивають тільки знання і тільки тих, хто достойний переставитися. Життя ж безкінечне для невігласів, для тих хто нічого не розуміє і розуміти не хоче, хто живе і робить помилку за помилкою, хто нічому не вчиться. Таким всесвіт ставить "незадовільно" і лишає на другий рік, а потім і на третій і на четвертий... І от, пишучи ці рядки, я відчуваю як сакральне знання вливається в мою кров, виштовхуючи з неї життя. І я не боюся смерті, бо знаю що я розірвав це "порочне коло", вийшов за межі власних помилок і не дав ані їй, ані собі знову втрапити в нескінченний цикл вічного існування. І єдиний шанс у мене не впасти зараз замертво, щойно відірвавши руку від паперу - це в кінці речення, в кінці життя що закінчується, перед життям, що починається поставити ...