В пам'ять врізалася одна картинка. Глупа ніч, я на даху дев'ятиповерхівки, стою на парапеті і дивлюся на нічне, порожнє місто. Вітер розвіває волосся, його кінчики з хльоскотом падають на плечі, на які одягнена шкірянка. Вітер приємно продуває мене назкрізь і здається, що мене і нема зовсім, що клітини тіла розступаються і пропускають вітер крізь себе. Я дивлюся вниз, на крони дерев, які з такої висоти видаються катастрофічно маленькими, на погано освітлену вулицю де працюють лише кілька ліхтарів. Хтось штурхає мене рукою по плечі і вкладає в руку пляшку дешевого вина, я перехиляю її в себе і по підборіддю стікає терпка червона рідина. Витираю. І знову дивлюся на порожнє місто. Тоді я був щасливий, молодий і п'яний.