Про те, чому варто любити осінню депресію

Літо розбещує. Воно вкорочує спідниці, показує спокусливі жіночі ніжки, оголює коліна і всі наші непристойні бажання. Земля стогне і висихає від тягаря брудних думок, які ми носимо в наших головах. А ми продовжуємо ходити, не зважаючи ні на що, втрамбовувати землю нашою непристойністю. Осінь – це час, коли Всесвіт втомлюється від усієї цієї розпусти у наших головах, яка виплескується через широко розплющені очі і відкриті серця, яка передається між людьми через вологі язики і розливається навколо нас велетенською збоченою нафтовою плямою. І тоді Природа посилає на землю дощ, аби змити увесь цей непотріб з наших сердець, аби там лишилася лише чистота і любов. Прямо з неба до нас летять краплі, ні не води, чистої істини, квінтесенції самого життя, вони несуть нам очищення, ясність нашому розумові і спокій нашим серцям. А натомість що ми робимо? Ховаємося від дощу під парасолями, кутаємося в свої куртки-плащі, закриваємо обличчя і жаліємося на погоду.

Осінні депресії - це тремтіння чистих, оголених сердець, з яких змито увесь шар ницості, бруду і хтивості. Вони кришталево-цнотливі, вони щирі і відверті, бринять під порухами осіннього вітру бо їх б’ють дрижаки від холоду. Але саме вони і є найкращі. Цінуйте тих людей які депресують восени, бо то справжні люди.


Прослушать или скачать Slothrust 7-30 AM бесплатно на Простоплеер