Про дім

Колись на запитання де ти живеш, я відповідав просто: "десь в електричці між Києвом і Козятином і це було дуже близьким до істини, це default-city на берегах Дніпра не стало мені рідним, а любов до мого рідного, не підтверджена щотижневими з ним здибанками випарувалася, як і любов до тієї дівчинки з паралельного потоку в університеті, із глаз долой…. ну ви зрозуміли. Але зараз мова не про Аню, а про міста. Довгий час у мене не було місця де було б добре і затишок доводилося шукати поміж жіночих білосніжних стегон і між ковтками віскі в напівтемних і теплих барах. Зрозуміти мене можуть напевно тільки ті, хто теж так жив.

Так от коли в мене врешті з'явилося чотири стіни які можна було б назвати домом, то я звісно ж зрадів і першим ділом почав думати… ні не про колір стін, а про те як я зберу там друзів і ми влаштуємо міні вечірку, бо якщо ви не знали то на вечірки вдома у мене фетиш з часів "Wiskey in the jar" Металіки. Власне як тільки так і зразу цю свою мрію я здійснив, купив вина і пива і покликав людей, які не просто так. У когось вийшло прийти і мої сусіди слухали крики чайок до 5-ї ранку :) а в когось ні і вони прийшли пізніше в індивідуальному порядку з обов'язковими обіймашками і обговоренням відсутності в мене меблів. Все це було справді круто і весело, дякую що допомогли мені здійснити цю мрію. Але був ще варіант тих хто казали "дадада, ми точно будем, от прямо завтра, тобто після завтра, от щас котик мій докакає і я вже біжу" і їх все не було і не було. Ну ок, подумав я тоді, соромляться може, чи бояться того що треба далеко їхати у всякі "кінці географії", мало які там в людини можуть бути проблеми з моїми єбєнями. Але коли мені сказали "ти так активно запрошуєш мене в гості, ти що хочеш мене трахнути" от тоді #хлопціяохуїв Як можна було потрактувати мої чесні пропозиції розділити зі мною радість від нового дому, як банальне бажання статевої єблі, я просто не розумію. Так от не хочете їхати до мене в гості, та блять будь-ласка я ж вас насильно не тягну. Тим паче що дійсно є люди в яких не виходило мене відвідати в моєму однокімнатному палаці, але які точно то зроблять за першої ж нагоди. Ну не хочеться, йопт так і скажіть, так і так, "їбала я в рот їхати до тебе в дупу світу і там з тобою пити вино і говорити за життя, нахуя мені ці приколи" це буде чесно, відверто, а головне  я зрозумію! Я не тішу себе ілюзіями, що я ваш суперліпший друг і ви прямо кип'ятком пісяєте так хочете до мене в гості, але просто не треба пиздіти ок? Просто в світі наповненим лайном, брехнею і підарасами, треба хоча б говорити правду. Завжди.