Normal
0
false
false
false
RU
X-NONE
X-NONE
MicrosoftInternetExplorer4
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-qformat:yes;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-fareast-font-family:"Times New Roman";
mso-fareast-theme-font:minor-fareast;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;}
Вчора закінчив читати книгу Олеся Ульяненка, заборонену Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі, "Жінка його мрії". А десь за місяць до цього, прочитав "Серафиму", того ж автора, видану "Нора Друк"-ом. І от в мене просте питання. "Серафима", з описом як 15-тирічна баришня каже своєму "кавалерові" баризі у придорожньому готелі: "Ні тільки в зад, якщо хочеш, а нє то я пішла", або сідає на металевий прут, аби не народжувати, це блять можна надрукувати! А от "Жінка його мрії", де найгостріший поворот сюжету це злягання капітана міліції з мальчіком-геєм - це вже порнографія, від якої українців треба захищати!
Обидві книги достойні уваги, хоча нерви для їх читання треба мати міцні.
(Невідома панянка тримає примірник вилученої книги)
Как удачно заметил Лесь Подерв'янський, государство, которое не в состоянии обеспечить прожиточный минимум, в принципе не имеет права рассуждать о морали.
ВідповістиВидалитикнижковий клуб видає заборонені книги. гиги)
ВідповістиВидалития би теж почитала. після Покальчука не страшно
Ні книгу мав видати Книжковий Клуб, але після заборони весь наклад вилучили.
ВідповістиВидалитину але ж її надрукували
ВідповістиВидалитиде ти її знайшов?
Ненаю. Я б теж її заборонив, але з іншої причини - вона унила... Чувак дуже непереконливо пише, якась процюківщина-добровщина...
ВідповістиВидалитиЯк на мене не унило, а мрачнувато. Але мені книга сподобалася.
ВідповістиВидалитипро "мрачнуваті" книги - нещодавно заходила у Книгарню Є, надибала там собі книжку невідомої мені Оксани Вєліт "Нульова заповідь". назва сподобалася, анотація непогана, про "богів, які народилися на цій землі і нічим від нас не відрізняються", і початок "І я створив місто. За образом і подобою одного із тих західноукраїнських міст, які знайомі мені ще змалку. По пам*яті я творив будинки, що нависають над вузькими брукованими вуличками, химерні барильєфи, напівтемні кав*ярні, що, здавалося, були вбудовані ще до війни у спорудах з високими стелями..." і т.д. Але сама книга справила негативне враження - про те, як треба вбивати всіх, заради божевільного кохання до демона у людській подобі(видно, що жінка писала), про бухання з Лао Цзи і Леніном, про ненависть до своїх дітей і про те, як чоловік, прагнучи єдиного - свободи - відмовляється від любові усього свого життя. от пишу про цю книгу і думаю, що не така вона вже й погана напевно...просто на фоні класиків всі ці сучасники програють...нема в них глибини думки, одна битовуха і розумування про взаємини...
ВідповістиВидалити