Криза середнього віку

Цікаво, що то зі мною робиться...

<Початок тексту для тих хто не лінується багато читати>
Бісить абсолютно все. Бісить робота, на якій деякі довбаки ніяк не можуть виправити свої помилки, а інші довбаки не можуть зрозуміти що я фізично не в стані запустити 10 проектів за тиждень, навіть якщо працюватиму 24 години на добу.
А ще бісить "діяльність поза-роботою" кілька років я успішно робив вигляд, що щось все таки роблю, аж тут (замучила совість\не стало шо тробити\таракани в голові побігли в іншу сторону\щось здохло в лісі) (необхідне підкреслити) і я взявся за старе. Знову почав ворушити старі рани, давити на когось щоб хтось щось робив, приставати до людей з якимись дурними завданнями. От питається навіщо? Мені ж це нічого не дасть, ні мені ні комусь іншому. Всесвітнього добра від моїх дій більше не стане, ніхто не стане кращим і не врятує всесвіт і я не зможу потім розказати дітям "а ваш тато колись...." То нахріна?
От Сашко, (в цьому місці я махаю йому рукою і кажу привіт Сашко) наприклад, правильно сказав, що він не зацікавлений в проектах в Козятині. І він таки добіса правильно сказав бо енергії на дії витрачається на порядок більше ніж отримується від результатів.
Але то все фігня, і я б радісно послав би все це до біса. Але! Є дещо що не дає мені спати ночами, дещо що мучить мене постійно де б я не знаходився. Це квінтесенція моїх думок за останній час, це результат безсонних ночей, це причина мого неспокою і бажання\не-бажання щось робити! Увага....фанфари....грають марші....солдати проходять повз трибуну на якій я виголошую промову....вони дають салют в повітря....все сіро.... бліді обличчя звернуті до мене...вони слухають...
Я не хочу щоб в "цьому місті" єдиними людьми які змогли щось організувати назавжди лишилися брати Валдаєви!
І якщо буде хоч маленька надія, що щось можна зробити, навіть не змінити, а просто спробувати змінити. І мені пофіг ваша думка і ваша позиція мені пофіг те що у вас нема грошей на мої ідеї і пофіг те що ви ще не окупили свій новий магазин, пофіг що ваша дівчина вам не дала і ви не можете через це домовитися за підсилювач, пофіг що ви не зацікавлені в своїй рекламі на туалетному папері поруч з фотками Оріону, і мені пофіг все навіть те що вам теж пофіг. На все це мені плювати.
І як співав клоун Коко разом з поросятком Персиком і Капітаном Крокусом
"... плюю, бо хочеться мені плювать!
- Мені плювать!!! І нам плювать!"
<\Кінець тексту для тих хто не лінується багато читати>